Протягом останніх місяців позиції Туреччини в різних регіонах світу зміцнюються не лише з точки зору військово-промислового співробітництва, а й з точки зору того, що прийнято називати "м'якою силою". В результаті виборів одразу в декількох країнах прийшли до влади протурецькі політики, які або здобували освіту в Туреччині, або працювали в цій країні на різних етапах свого кар'єрного росту. Зокрема, в Занзібарі на виборах 28 жовтня став представник «Революційної партії Танзанії» Хусейн Мвіньі, який в кінці 1980-х здобував освіту в Туреччині, добре знає турецьку та вважає Туреччину важливим партнером своєї країни. Триває також посилення протурецьких сил в Сомалі, де міністром юстиції став турецький випускник Абдулькадир Мухаммед Нур. Також країна співпрацює з Туреччиною в навчанні військових, в питаннях видобутку корисних копалин і т.д. Варто додати до цього списку також нового Президента Турецької республіки Північного Кіпру Ерсіна Татара, який тривалий час жив і працював у Туреччині, на відміну від свого конкурента Мустафи Акинджи, який виступав проти зростання впливу Туреччини на ТРПК.
Окремо слід відзначити турецький бекграунд нового голови британської зовнішньої розвідки МІ6 Річарда Мура. Мур свого часу був послом Великобританії в Туреччині, до сих пір зберігає хороші відносини з турецьким політикумом і виступає за розвиток відносин між країнами. Незабаром після свого призначення Р.Мур несподівано зустрівся з Президентом України Володимиром Зеленським, коли той відвідував Великобританію, і слід пам'ятати, що Україна також є системним партнером Туреччини і Великобританії в оборонній сфері, як і в інших сферах. Уже на початку листопада Великобританія, за версією деяких дипломатів, зірвала узгодження єдиної позиції Радбезу ООН щодо ескалації конфлікту в Нагірному Карабасі, якраз через те, що ця позиція не враховувала інтересів стратегічного партнера Туреччини - Азербайджану. Експерти відзначають, що навколо осі Великобританія-Туреччина крім України та Азербайджану присутні також і інші країни, наприклад, Польща. Таким чином, на рівні дипломатичних контактів різних рівнів, в тому числі і особистих, відбувається інтеграція мережі союзників, в якій одну з ключових ролей грає саме Туреччина.