Модерн в контексті дискурсу про секуляризацію

Повну версію статті читайте на сайті журналу «Філософські науки»

https://www.phisci.info/jour/article/view/3028

Анотація. У статті розглядається проблема співвідношення модерну і секуляризації. Обґрунтовується, що дискурс про секуляризацію є найбільш адекватною стратегією саморозуміння модерну. Сам дискурс є неоднорідним і розвивався від полюса класичної теорії секуляризації, що бачить в ній всесвітньо-історичний процес, через обгрунтування в єдиній моделі схеми модернізація-секуляризація-раціоналізація, що має універсальних характер, до відмови від цієї переконаності і обґрунтуванню розуміння сучасного суспільства як постсекулярного, з необхідністю враховувати релігійний етос. Такий підхід дозволяє розглядати модерн як унікальну соціальну реальність з характерним типом раціональності і набором поведінкових стратегій, яка сформувалася в результаті трансформації (секуляризації) релігійної соціальної реальності, центром якої був християнський міф. Відповідно модернізація стає наслідком секуляризації, а не навпаки, як припускали творці єдиної моделі.

Тематизація в дискурсі про секуляризацію нового типу суспільства, яке Ю. Хабермас назвав постсекулярним, дозволяє говорити про кризу,що конституюють принципи  для самого модерну. Вірі в побудову безрелігійного суспільства не судилося втілиться в реальність, а світський розум тепер змушений рахуватися з іншими типами раціональності і враховувати їх, в тому числі, в публічному просторі. Така ситуація дозволяє припустити, що ми є свідками народження нової форми соціальної реальності.

Ключові слова: модерн, секуляризація, модернізація, соціальна реальність, постсекулярне суспільство.