Останнім часом ЗМІ знову й знову повертаються до теми терактів – то в Лондоні, то в Тегерані, рідше – в Сомалі або на Філіппінах. Якщо не брати до уваги конспірологічну версію, що теракти влаштовують спецслужби країни в своїх інтересах, то очевидно, що частота терактів залежить від рівня напруженості в суспільстві. Оскільки зараз світ глобалізований, то напруженість в будь-якому регіоні (Сирія, Афганістан) може отримати розрядку в будь-якому іншому (Великобританія, Єгипет). Ескалація насильства найчастіше є наслідком напруженості в суспільстві, і цілком логічно, що влада повинна максимально уникати напруженості в своїй країні, гасити конфлікти, що зароджуються. У той же час, ми вже декілька років спостерігаємо постійне збільшення частки популістської риторики в політичному житті. Популізм налаштовує одних людей проти інших, суспільство розділяється, посилюється напруга. Конкретними жертвами можуть бути меншини, чиновники, мігранти, але все суспільство є жертвою цієї політики, бо його життя наповнюється стресами, страхом.
Окрім ескалації насильства, є ще один несподіваний результат діяльності політиків-популістів. Після гучних перемог популістів у Греції, Ісландії, деяких інших країнах Європи, а потім – ще гучніших у Великобританії і США, ЗМІ всього світу почали кампанію проти популізму, ізоляціонізму й подібних явищ, в результаті чого основні країни ЄС до моменту виборів змогли налаштувати громадську думку проти місцевих правих популістів, і ті не змогли перемогти ані в Австрії, ані в Нідерландах, ані у Франції. Таким чином, пожертвувавши зв'язками з англосаксонським світом, стара Європа маргіналізувала й практично нейтралізувала на найближчі роки політиків-популістів, проект ЄС трохи зменшився, але зв'язки всередині нього стали міцнішими.
Третій ефект діяльності популістів, який часто відзначають коментатори, полягає в зверненні політиків з мейнстримних партій до популістської риторики і дій. Усвідомлюючи потенційний електоральний успіх популістських гасел, ліберально-мейнстримні політики нерідко самі беруть ці гасла на озброєння. Таким чином, популісти усуваються на маргінес, але популістські ідеї (в дещо затушованому вигляді) звучать вже у виконанні центристських ліберальних політиків, що, знову ж таки, сприяє напруженості в суспільстві і потенційній ескалації насильства аж до терактів.
Читайте також:
Неприродний відбір: як розділяють народи і держави в XXI столітті