Головна » Блоги » Хто кого зрадив?

Хто кого зрадив?

01.12.2017
6473

Напередодні 2018 року в політичному житті України намітилися неоднозначні тенденції, що нагадують, на перший погляд, броунівський рух. Ця сфера суспільного життя в нашій країні ніколи не була надмірно впорядкованою, але финти значущих, а іноді й знакових фігур по закінченні осені просто-таки шокували звиклу до всього публіку: тут тобі і «захід нас зрадив», і «побратими, вибачте». У деяких заявах допитливі інтерпретатори бачать передвиборні заяви, в деяких - популістські гасла, в деяких – «хтозна-що-в-них-на-думці».

Більш-менш упевнено можна стверджувати, що багато стовпів, на які намагалася спертися влада і які до певного часу успішно грали відведену їм роль, виявилися не такими вже й надійними.

Європейські чиновники в ході останнього Саміту Східного партнерства досить різко розкритикували українські досягнення, а голова Єврокомісії Ж.К. Юнкер підкреслив, що навіть про майбутній вступ нашої країни в ЄС сьогодні не йдеться. Крім того, майже всі преференції, які сьогодні є в України, Грузії і Молдови, отримала і учасниця Митного союзу Вірменія. Чи означає це, що жертви України на шляху до Європи були необов'язкові, або мова йде про настання нової епохи у відносинах ЄС і ТЗ, сказати поки що важко.

У США протистояння між законодавчою і президентською владою роблять політику щодо України дещо невиразною, багаторазово обіцяні «Джавелін» все ще не виділені, а крім того, не зовсім зрозуміло, яким чином вони зможуть переломити ситуацію в протистоянні по лінії розмежування, якщо танки, боротьба з якими і є їх головним призначенням, багато місяців у відкритих зіткненнях не застосовуються.

Нарешті, культурно-релігійний «стовп» також дав тріщину: масовий перехід православних під омофор УПЦ КП не відбувся (учорашній лист глави УПЦ КП Філарета до «побратимів» з РПЦ взагалі ледь вміщається в український політичний дискурс, але його коментувати ще зарано), а групи небайдужих громадян, які «наводять порядок» на «непатріотичних» заходах типу концертів Ані Лорак, можливо, самих скоро доведеться охороняти від несвідомих глядачів, які масово приходять на подібні концерти (а також концерти й виступи російських артистів).

Не кращим, але схоже можливим з точки зору владних еліт, виходом з наміченого тупика могло б стати «капсулювання» ситуації, посилення ізоляції від зовнішніх впливів. Однак цей шлях теж проблематичний, оскільки ситуація в Україні розглядається західними аналітиками як вибухонебезпечна і вимагає деескалації: буквально вчора аналітик «Національного інтересу», професор Л. Дж. Гольдштейн назвав ситуацію навколо України навіть більш небезпечною, аніж з Північною Кореєю.

І якщо в сфері економіки запорукою можливих успіхів нашої країни на міжнародній арені є боротьба з корупцією, то в політичній сфері нам необхідно почути нехай і не сповнені ентузіазму, але до монотонності наполегливі заклики Заходу виконувати Мінськ. Зусилля багатьох і багатьох політичних умів України, спрямовані на те, аби Мінськ обійти, здається заслуговують на ліпше застосування - почати працювати в напрямку його виконання з максимально можливим позитивним для України ефектом. Невиконання взятих перед міжнародною спільнотою зобов'язань, а тим більше публічне визнання неохайності наших намірів ще при їх підписанні - не найкращі підстави для відновлення симпатії наших західних союзників. Якщо якоїсь частини електорату подобається саме така модель поведінки, то, вибираючи між Європою, США і цією частиною, може, слід обрати Європу і США?

Читайте також:

Вашингтон і Москва вирішують долю Донбасу, а українські політики турбуються про спокій електорату

Мінск як тест на політичну порядність 

 
Дивитись всі блоги