Конкуренція США та Китаю за Індо-Тихоокеанський регіон лише починається
Азіатсько-Тихоокеанський регіон став одним із найважливіших як для Заходу, так і для Китаю. У переважній більшості випадків центральні теми взаємодії в регіоні пов'язані з торгівлею та розвитком, співпрацею в галузі безпеки та глобальним управлінням. Саме в цьому контексті і Захід, і Китай прагнуть зміцнити свої зв'язки з регіоном і впливати в ньому для просування своїх національних інтересів.
За адміністрації Байдена Сполучені Штати прагнули різко переорієнтувати свій підхід до регіону. У 2021 році Австралія, Великобританія та США оголосили про нове партнерство в галузі безпеки AUKUS, в рамках якого вони займатимуться розробкою нових можливостей стримування та сприятимуть впровадженню інновацій за допомогою технічного співробітництва. Представництво високого рівня в регіоні знову стало звичайним явищем, оскільки держсекретар Ентоні Блінкен, віце-президент Камала Харріс і нещодавно президент Джо Байден відвідали регіон. На спеціальному саміті США-АСЕАН у середині травня Сполучені Штати оголосили про низку зобов'язань перед АСЕАН та регіоном загалом за допомогою підтримки розвитку та дій у боротьбі зі зміною клімату, а також ширших та всебічних торгових перспективах. Основні партнери США також активізували свою участь у регіоні, переважно за погодженням з Вашингтоном. Лідери Австралії, Індії, Японії та Сполучених Штатів нещодавно зустрілися на четвертому саміті Quad у Японії, щоб підкреслити свою спільну відданість регіональному миру та стабільності, і оголосили про нову ініціативу щодо забезпечення безпеки на морі - Індо-Тихоокеанському партнерстві для поінформованості у морській сфері.
Паралельно із зусиллями Заходу, Китай прагне прокласти свій власний шлях в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні та в останні місяці уклав угоду про безпеку з Соломоновими островами, здивувавши Захід і викликавши побоювання з приводу регіональної безпеки та суверенітету. Цього тижня Китай поділився своїми планами щодо майбутніх візитів до численних тихоокеанських островних країн у пошуках нових двосторонніх угод про співпрацю в галузі торгівлі та безпеки, хоча в основному на власних умовах Китаю.
У довгостроковій перспективі малоймовірно, що регіональної стабільності буде досягнуто за рахунок повного домінування будь-якої конкретної держави. Кожна держава повинна, звичайно, прагнути розвитку достатнього потенціалу для вирішення майбутніх проблем. Однак у той же час і Захід, і Китай повинні визнати, що основні засоби забезпечення високого рівня безпеки вже існують у різних формах і що гонка озброєнь, що триває, в деяких випадках може принести лише обмежену користь. Доцільніше вибрати підтримку спільних потреб у сфері безпеки, а не робити дії, спрямовані на ослаблення, поділ або примус. Головними обмежуючими чинниками миру, безпеки та стабільності нині у переважній більшості залишаються розбіжні інтереси та темпераменти великих держав, які прагнуть змінити статус-кво та поточні відносини між ними.
Читайте також:
США посилюють свою політику щодо підтримки Тайваню?
Промова Генрі Кісінджера на Всесвітньому економічному форумі в Давосі
Дивитись всі події