Головна » Блоги » Китай — побудувати єдиний внутрішній простір

Китай — побудувати єдиний внутрішній простір

14.03.2019
161

Березень цього року нагадує нам про 60-ту річницю Тибетського повстання, коли тибетці, обурені антирелігійною політикою Китаю, виступили проти окупаційної влади зі зброєю в руках і під керівництвом буддійської еліти. Наслідком того повстання стала загибель близько 100 тисяч тибетців, еміграція Далай-лами та інших впливових тибетських лідерів, перетворення тисяч буддійських монастирів на музеї або їхнє знищення. Зрештою, Тибетський автономний район позбувся значної частини своєї специфіки та був стандартизований під загальнокитайський зразок. День 28 березня, коли відбувся перелам у боротьбі на користь КНР, з 2009 року святкується в Тибеті як День звільнення від кріпацтва.

З 2011 року в провінції впроваджувалася система поліцейського спостереження за населенням, яка нині впроваджується в Сіньцзян-Уйгурському автономному районі. За її впровадження відповідальний в обох районах відомий партійний функціонер Чень Цюаньго, який керував з 2011 до 2016 року відділенням КПК в Тибетському, а з 2016 — в Сіньцзян-Уйгурському районі.

Жорсткий контроль над населенням з боку влади в цих двох районах має під собою кілька причин. З одного боку, обидва райони мають репутацію бунтівних, тож показовий спокій у них демонструє спроможність діючого керівництва країни забезпечувати лад і претендувати на подовження власних повноважень. Деякі автори пов’язують призначення Чень Цюаньго в Сіньцзян-Уйгурський автономний район та встановлення там системи, апробованої раніше в Тибеті, з переобранням та розширенням повноважень Сі Цзіньпіна на ХІХ З’їзді КПК в 2017 році. Спокій у СУАО важливий і з економічної точки зору, адже саме через західні провінції з Китаю виходить Новий шовковий шлях, яким просувається інтеграційна ініціатива «Один пояс, Один шлях».

У кампанії з приборкання західних районів є ще одна важлива риса, яку можна вважати прихованою метою, або паралельним наслідком. Під час неї регіони втрачають свою культурно-релігійну специфіку, позбуваються локальної спадщини, а відтак їх легше інтегрувати в цілісний простір комуністичного Китаю. І одним з виявів кампанії в Сіньцзян-Уйгурському автономному районі стало будівництво т.зв. освітніх виховних центрів, де уйгурів, звинувачених у нелояльності до влади, вчать китайської мови та проводять ідеологічне виховання. Західні ЗМІ називають ці центри освітніми таборами, оскільки людей відправляють туди примусово. Але з точки зору китайського уряду — виховання, навіть примусове, людей у дусі лояльності до влади та інтеграції в китайськомовне середовище є корисною для розбудови уніфікованого культурного простору всередині країни. І не лише всередині, адже уйгурський етнос проживає не лише в СУАО, а також у Казахстані, Киргизстані та інших державах, часто іноземні уйгури мають родичів та знайомих у КНР, а відтак вони є і потенційною загрозою, і потенційною цільовою аудиторією для експансії китайської ідеології. До речі, в ЗМІ вже потрапляли історії про те, як уйгури з інших країн також потрапляли до освітньо-виправних центрів під час візитів до родичів у Китай.

Цікаво, що в освітньо-виправних установах одним з предметів є китайська мова. Це свідчить про бажання влади інтегрувати уйгурів до єдиного простору з іншими громадянами КНР. Мовна політика є одним з важливих напрямків розвитку китайсько-орієнтованого інтеграційного проекту. Так, лише на розвиток Інститутів Конфуція у світі уряд щорічно витрачає близько $10 млрд, а опікується відкриттям нових центрів по всьому світі Державна канцелярія з питань поширення китайської мови за кордоном. І на минулий рік лише в сусідніх із Китаєм Казахстані та Киргизстані діяло близько 10 Інститутів Конфуція, сотні студентів вивчали китайську мову в місцевих університетах, а більш ніж 20 тисяч студентів з цих двох країн отримували освіту в КНР, причому значна увага викладачів зосереджена саме на вивченні мови та інтеграції студентів до китайської культури. Знову ж таки, ці країни мають ключове значення в розбудові ініціативи «Один пояс, Один шлях», тож зусилля китайського уряду спрямовані на формування позитивного іміджу Китаю як надійного та важливого сусіда, з яким слід мати спільний економічний і культурний простір.

Інша ініціатива, яка має на меті формування єдиного внутрішнього простору в Китаї — це проект «Єдиного Китаю», що спрямований на інтеграцію Тайваню. За останні два роки табір держав, які мали дипломатичні відносини з Тайванем в обхід континентального Китаю скоротився через зміну урядових пріоритетів у Панамі, Домініканській Республіці, Ель-Сальвадорі, Сан-Томе і Принсіпі. Часто визнання «Єдиного Китаю» є однією з вимог до країни, яка прагне долучитися до ініціативи «Один пояс, Один шлях».

З огляду на те, що Китай розвиває власний проект альтернативної глобалізації, прагнучи об’єднати навколо себе весь світ, уніфікація внутрішнього простору самої КНР дійсно може бути одним з важливих завдань в рамках цієї інтеграційної ініціативи. Адже саме спільнота громадян Китаю є ядром, навколо якого можна об’єднувати представників інших країн. Тому слід очікувати, що попри періодичні протести західних держав і організацій проти примусового виховання уйгурів у лоялістському ключі та у відмові від права на регіональні особливості, політика культурної уніфікації триватиме й надалі.

Читайте також:

Можете молитися вільно, але тільки китайською

Контрсекулярність - специфіка нової релігійності

 
Дивитись всі блоги