Незважаючи на грізні передвиборчі обіцянки Трампа, після перемоги його адміністрація вирішила все ж не ускладнювати відносин з КНР, і черговим підтвердженням добрих намірів можна вважати візит нового держсекретаря Рекса Тіллерсона у Китай. 19 березня Тіллерсон зустрівся з Сі Цзіньпіном і обидва висловилися в дусі необхідності налагоджувати відносини у форматі win-win, без конфронтацій і зі взаємною повагою. Серед китайських політиків, з якими в ході візиту також зустрічався Тіллерсон, був і віце-прем'єр Держради КНР Ян Цзечи.
Цікаво, що лише за 10 днів до зустрічі КНР опублікувала щорічний звіт про порушення прав людини в США, підготовлений Держрадою. Серед іншого, в звіті йшлося і про те, що вибори 2016 року в США побили антирекорд явки за останні 20 років, і про те, що голосування контролювалося олігархами, а прості громадяни зустріли результати протестами і бойкотом. У свою чергу, 3 березня Держдеп США опублікував звіт про дотримання прав людини в різних країнах, як раз за підписом Тіллерсона. КНР там названа авторитарною державою, де серйозно порушуються права людини, відбуваються репресії щодо громадянського суспільства. Власне, відповіддю на американські звіти якраз і стали китайські аналоги, але крім прагнення відновити справедливість можна виявити ще один, більш глибинний рівень.
На хвилі просування концепції інклюзивної глобалізації Китай все більш активно претендує на роль «світового поліцейського», яка раніше ексклюзивно належала США. Такий висновок можна зробити з виступу Сі Цзіньпіна в Давосі, де китайський лідер відзначив пробуксовку американоцентричної глобалізації і запросив всіх зацікавлених в китаєцентричний глобалізаційний проект. В контексті гонки за світовим лідерством можна розглядати й претензію КНР спостерігати за дотриманням прав людини в таборі конкурента. Подальший розвиток подій видається можливим в декількох форматах - або обидва претенденти на роль глобального поліцейського будуть конкурувати, що загрожує аналогом холодної війни; або Китай і США створять своєрідний клуб G2, який розподілить між собою півкулі, як це зробили свого часу Португалія та Іспанія. У будь-якому випадку, держави, які претендують на самостійність, повинні враховувати той факт, що друга економіка світу прагне стати і другою політикою, стежити за рухами КНР і намагатися отримати вигоду від перспективних проектів.
Читайте також:
Три сценарії розвитку подій, які приведуть до одного сумного кінця