Винахід реальності
Левицький Віктор Сергійович
Предметом статті є процес формування уявлень про світ як реальність, який найточніше описується словом «винахід». Автором, з опорою на класичні в цьому відношенні тексти (Е. Гуссерль, М. Хайдеггер) та сучасні дослідження (А. Макушинський, Ж.-Ф. Куртин) обґрунтовується позиція, згідно з якою ідея реальності не є культурним інваріантом. Думка про те, що реальність існувала завжди, а завдяки науковому розуму виявилася найбільш адекватно відображена, зрозуміла та описана є суттєвою модернізацією. Про це свідчить як етимологія концептів «реальність» і «дійсність», які вперше з'явилися лише в схоластиці (Дунс Скот, Мейстер Екхарт), так і процес змістовного наповнення, який нерозривно пов'язаний зі становленням наукової раціональності.
У статті показано, що як науковий розум, так і створений ним інтегральний образ світу, який ми називаємо реальністю, генетично сягають християнського ціннісно-смислового універсуму. Спочатку, саме в рамках дискурсу природної теології було концептуалізовано образ автономного світу, що розвивається за універсальними принципами, встановленими Богом. У перших наукових програмах (Декарт, Галілей, Ньютон) ці уявлення отримали своє продовження, у результаті світ став розумітися як іманентна реальність, що підпорядкована законам природи. Граничне філософське обґрунтування нових онтологічних переконань отримали у філософії І. Канта.
Такий методологічний підхід дозволяє автору дійти таких висновків: 1) образ світу «реальність» є досить сучасним «винаходом», невідомим попереднім епохам; 2) при цьому він генетично пов'язаний із християнським смисловим універсумом, поза яким не міг би з'явитися; 3) світ у ньому сприймається як одномірна іманентна реальність.