Головна » Блоги » Іран, Росія, Туреччина – спільний фронт

Іран, Росія, Туреччина – спільний фронт

09.01.2018
2078

Ще кілька років тому, коли ми починали говорити про альтернативні західному глобалізаційні проекти, викликало подив, що вони не об’єднуються в боротьбі. Попри очевидну неспроможність російського та ісламського проектів протистояти Заходу поодинці, кожен з них, здавалося, був готовий радше шукати компромісів із США, аніж із іншими прихильниками релігійно мотивованих ідеологій. До того ж усередині ісламського світу були два потужних конкуренти, а саме проіранський шиїтський блок та протурецький сунітський. Символом напруження між альтернативними проектами став збитий у 2015 році над Туреччиною російський літак. Але сьогодні турецьке небо відкрите для російських військових літаків, а разом із Іраном та Іраком Туреччина провела спільні військові навчання, щоб залякати своїх багаторічних союзників — іракських курдів. Чи можна говорити про об’єднання зусиль трьох проектів?

Окрім відкритого неба для РФ, слід вказати ще на деякі трансформації порядку денного в Туреччині. І перш за все йдеться про відставку колишнього прем’єра Ахмета Давутоглу. Саме він був прихильником експансії Туреччини в межах неоосманського проекту, напевно, йому також належала ініціатива входу до Сирії та збиття російського літака. Але після відставки Давутоглу та спроби збройного перевороту, під час якого в Анкарі перебував А. Дугін, а російські військові ніби попередили Ердогана про загрозу його життю, політика автономної експансії Туреччини поступово зійшла нанівець. Згодом одну з ключових ролей у напрацюванні турецького порядку денного почав відігравати учень С.Х. Насра Ібрагім Калин, який, можливо, і сприяв налагодженню стосунків Туреччини з Іраном. І сьогодні йдеться про тристоронню коаліцію Іран-Росія-Туреччина, всі три учасники якої мають власні варіанти релігійно мотивованих ідеологій, які досі виключають одна одну в стратегічному плані, але вже не виключають тактичної співпраці.

Іранський та російський уряди, які також не змогли знайти спільної мови з адміністрацією Дональда Трампа, створили коаліцію ще раніше, і її наочним результатом стала участь РФ на боці Ірану в сирійському конфлікті. Підтримка РФ та Ірану допомогла уряду Б. Асада утримати контроль над більшістю територій Сирії, і останніми тижнями відбувається поступовий перехід під урядовий контроль останнього бастіону сунітської опозиції – провінції Ідліб. Одночасно завдяки трьом коаліціянтам розвивається новий формат переговорів щодо Сирії, а саме переговори в Сочі. І головними сторонами тут виступають саме Іран, Росія та Туреччина, а також опціонально групи, яких підтримують ці три сторони. Тріумвірат має велику військову потугу, адже це друга (Росія), восьма (Туреччина, до того ж член НАТО) та двадцять перша (Іран) армії світу, а з точки зору географії вони утворюють вісь від Північного Льодовитого до Індійського океану, розрізаючи Євразію навпіл.

З огляду на таку коаліцію впадає в очі ще одна загроза чи перспектива — китайська. Адже саме Китай є, напевно, найпотужнішим альтернативним проектом глобалізації, і його ідея полягає саме в інтеграції євразійського простору, в тому числі – у виході на західноєвропейські ринки. Китай має міцні енергетичні зв’язки з РФ та Іраном, купуючи у них газ, а Туреччина поряд з РФ та ІРІ є важливим транзитним партнером для проекту «Один пояс, один шлях». Перед Новим роком відбулася також знакова подія — укладання угоди про співпрацю між урядовими китайською КПК та турецькою ПСР. Але КНР не поспішає входити до коаліції, залишаючись відтак  самостійним глобальним суб’єктом.

Таким чином, станом на сьогодні у світі реалізується кілька потужних глобалізаційних проектів, які вже мають уніфіковану ідеологічну програму (перш за все — це проекти Китаю та США), а також кілька проектів, які об’єднуються попри ідеологічні розбіжності, і наразі важко сказати, якою буде їхня позитивна програма, якщо вони остаточно інтегруються (РФ, РТ та ІРІ). У будь-якому разі слід пам’ятати, що всі вони мають певну релігійну мотивацію та цінності в своїй основі, на відміну від секулярної Західної Європи, і боротьбу ведуть, переважно, між собою.

 

Читайте також:

Можете молитися вільно, але тільки китайською!

Доля "здичавілих"

 
Дивитись всі блоги