Ігор Трохимович Пасько (1940 -2021)

Ігор Пасько – відомий філософ та політолог, на очах та за активної участі якого відбулися найбільш значимі події новітньої української історії. Проте слід наголосити, що, виступаючи як політолог чи експерт у сфері освіти, як гуманітарій та інтелектуал, що усвідомлює власну відповідальність за збереження цієї сфери культури, він завжди залишається в першу чергу метафізиком. Метафізика для нього здійснюється як філософія історії, але йдеться саме про метафізику. Цей рідкісний дар служіння метафізиці виводить обраних з шерегу спостерігачів буття до його «співрозмовників». Це може видатися перебільшенням, але замислимося над етимологією слова «вчений» й спробуємо відповісти на питання: чи можна навчити людину бути? Так само, як і досвід смерті, досвід буття унікальний та непередаваний.Філософським «інструментом» тут принципово може виступати тільки сам філософ, тому що філософія, прийнята на віру, – це швидше інструкція, ніж власне філософія. Випадки здійснення філософії в історії не такі вже й поширені, а унікальне злиття думки й життя стало воістину хрестоматійними зразками – фігури Сократа і Канта виокремлюються навіть серед великих. Зустріти справжнього філософа, а не любителя історії філософії, вдається далеко не кожному, але той, хто зустрів, запам’ятовує цю подію надовго – яскравість вражень своєрідним камертоном звучить в різноголоссі життєвої поліфонії. Одним з таких людей, безперечно, був Ігор Трохимович Пасько.
Цікаво, що не лише в творчості, а й у власному житті філософ синтезує, на перший погляд, несумісні традиції та топоси. Він народився у Санкт-Петербурзі, але його дитинство пройшло в суто українському середовищі – в старовинному місті Дубно, де на той час мешкала родина Паськів. У родині інтелігентів, що отримали освіту в вишах першої столиці України, було закладено базові цінності, разом з близькими отриманий перший досвід зіткнення з тоталітарними режимами (що стало надійним щепленням на все життя), сформовано уявлення про власне майбутнє. Яке, до речі, не було простим. Попереду був й голод 1947 року, й рання смерть батька, праця помічником машиніста паровозу, трирічна служба в авіаційних військах на кордоні з Афганістаном. Нарешті, навчання у виші, експедиції (засіб студентського заробітку) ведмежими куточками країни (в тому числі Сибіру, Карелії, Далекому Сходу).  Відтоді, як у 1967 році Ігор Трохимович Пасько після закінчення філософського факультету Ленінградського університету приїхав до Донецька, він встиг вражаюче багато: працював викладачем, доцентом, професором низки провідних вишів – Донецького державного університету, Донецького музично-педагогічного інституту, Державного університету інформатики і штучного інтелекту, Донецького національного технічного університету (своєю філософською освітою йому зобов’язані сотні вчених столиці Донбасу – філологи, фізики, хіміки, біологи, музиканти, філософи). У 1980-х роках його запросили до Польщі – викладати у Ченстоховській політехніці та Ягелонському університеті. За його активної участі в Донецькому національному університеті було відкрито Вчену раду із захисту філософських дисертацій, засновано декілька наукових часописів (зокрема журнали «Схід» і «Наука. Релігія. Суспільство»). Він стояв біля витоків першого на сході України філософського факультету – факультету філософії і релігієзнавства Державного університету інформатики і штучного інтелекту. Під керівництвом Ігоря Трохимовича Паська було організовано Донецьку філію Центру гуманітарних досліджень НАН України, яку він очолює з кінця 80 х років. Багато молодих учених, що працюють зараз в університетах Донецька і України, розпочали свій шлях у філософії під його керівництвом.
Ігор Трохимович – автор десятків наукових статей, йому належать декілька монографій, а книга «Громадянське суспільство і національна ідея» стала подією в історії сучасної української думки. У суспільно-політичній сфері він відомий, в першу чергу, як один з творців і перший керівник Донець-кої Крайової організації Руху.
І.Т.Пасько – визнаний учений, автор оригінальної історіософської концепції, фундатор філософської школи. У своїх нових публікаціях він активно полемізує з поширеною теорією «кінця історії», розмірковує над причинами цивілізаційних зіткнень в європейських і українських реаліях. До думки філософа прислухались представники не лише наукових, але й політичних еліт: І. Т. Пасько був експертом Координаційної ради з питань громадянського суспільства при Кабінеті Міністрів України, його статті з’являлись на сторінках авторитетних газет, журналів, а виступи – в ефірі радіо – і телепередач. Професор,  член Наукового товариства імені Шевченка, кавалер ордена «За мужність» Ігор Трохимович Пасько був затребуваним ученим, авторитетним експертом, досвідченим педагогом, наставником, під керівництвом якого писали дисертації молоді учені,  був прекрасним співрозмовником, втім, у першу чергу, Філософом.