Протягом останнього тижня світові ЗМІ зосереджені на проблемі протестів у Казахстані, які переросли з мітингів з економічними вимогами до силових зіткнень протестувальників та влади. Крім демонстрації крихкості соціально-політичного status quo однієї з найпотужніших з економічної точки зору країн Центральної Азії, криза в Казахстані також продемонструвала в черговий раз крихкість інтеграційних проектів, коли криза в одній державі-учасниці може вдарити відразу по всіх партнерах.
Буквально за кілька тижнів до початку активної фази протестів Казахстан уклав Декларацію про союзницькі відносини з сусіднім Узбекистаном. Цей документ став черговим кроком до інтеграції тюркських країн у рамках Організації тюркських держав. Спільно Казахстан та Узбекистан планували розвивати відносини у культурі, економіці, розвитку транспортної інфраструктури тощо. На сьогоднішній день, відповідно, цей напрямок під питанням, що може позначитися не лише на Узбекистані, а й на інших країнах регіону, зокрема на Афганістані. Деякі ЗМІ з гумором охарактеризували заклик уряду талібів до мирного врегулювання, проте для Афганістану безперебійне постачання продовольства та інших товарів з Казахстану через Узбекистан справді може бути критично важливим, з урахуванням політичної та гуманітарної кризи. Важливою є стабільність у найбільшій економіці також для інших тюркських держав регіону, зокрема для Киргизстану, який також розглядає Казахстан як одного з найважливіших торгових партнерів.
Найбільш очевидним інтеграційним проектом, у якому бере участь Казахстан, є Організація Договору колективної безпеки (ОДКБ). Саме відправка військових із цих країн стала однією з головних міжнародних реакцій на розвиток подій у Казахстані та можливого перелому ситуації на користь влади. При цьому до самого рішення про відправку миротворчого контингенту ОДКБ в країну постає багато питань, оскільки далеко не очевидною є зовнішня агресія, яка стала формальною причиною запрошення іноземних військ президентом Токаєвим. Ряд киргизьких політиків виступив проти участі в упокоренні братнього тюркського народу, і Парламенту Киргизстану довелося два дні обговорювати участь у місії, перш ніж було знайдено компроміс. Виникали питання до рішення про відправку військ також у Вірменії, де опозиція побоюється, що проти неї можуть бути вжиті дзеркальні заходи у разі ескалації. Важливо, що і прем'єр Вірменії Пашинян, і президент Киргизстану Жапаров прийшли до влади саме на хвилі протестів проти старих еліт, і під питанням їх моральне право брати участь у силовому наведенні порядку в партнерській державі. Виникли також протестні настрої у громадянському суспільстві Росії та Білорусі, які відправили найбільші контингенти миротворців до Казахстану.
Проте, крім регіональних проблем, криза в Казахстані стала ще й фактором міжнародної нестабільності. Так, у зв'язку з масштабними відключеннями інтернету різко скоротився майнінг криптовалют, а в Киргизстані перебуває близько 18% усіх світових майнінгових потужностей біткоїну. Разом з іншими негативними факторами це обвалило вартість біткоїну на 8% за добу. Подешевшали й інші криптовалюти. Ще більш очевидними є проблеми із транспортним сполученням (Казахстан закрив кордони для іноземців), з експортом корисних копалин тощо. Таким чином, криза в окремо взятій державі продемонструвала нинішній рівень багатошарової регіональної та глобальної інтеграції, де проблеми в одній ланці можуть призводити до різних наслідків по всій мережі.