Європейське місто як модус соціальної реальності та категорія культури.
Гуржи Ксенія Леонідівна
Дисертаційну роботу присвячено філософській експлікації суттєвих рис та особливостей європейського міста. Сучасна локалізація соціальних процесів в місті симптоматично вказує на горизонт життєвого світу сучасної людини, на повсякденне поле, в якому реалізуються життєві практики й постає картина соціальної реальності. Саме місто стає ареною розгортання та протікання важливих сучасних світових процесів, міська інфраструктура уможливлює основні види сучасної комунікації, трансляцію та загальну доступність елементів культурного коду епохи. Пульс сучасного світу б’ється в містах, де сконцентровані всі культурні здобутки людства. Звісно, культури стикаються та сплавляються, атрибути міста історично змінюються й залежать від місця та часу свого втілення, але розгортання простору соціального, як культурного простору, що перебуває в постійних змінах – одна з ознак міської соціальної реальності.
Особливістю українського урбанізованого простору є вплив на нього радянського періоду, а пізніше – пострадянського пошуку власних національних та локальних орієнтирів. Саме зараз, коли дослідники пишуть про певну зміну цивілізаційної парадигми в розвитку України, є необхідність відповідності українських міст європейському та світовому урбанізованому простору. Трансформації українських міст й співвіднесення подібних трансформацій з європейськими зразками актуалізують необхідність такого дослідження в українських реаліях. Саме тому усвідомлення міста як найзагальнішої культурної форми, покликаної зберігати, кодувати та передавати інформацію про соціальний світ нащадкам, його сакральний устрій та порядок – як певної світоглядної універсалії європейської культури, є актуальним завданням у сучасних реаліях українського транзитивного суспільства.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у в тому, що у вітчизняній соціально-філософській думці європейське місто вперше цілісно представлено як модус соціальної реальності та культурну категорію, втілену в ідеї міста й проявлену в міфі міста. Застосування феноменологічного, конструктивістського та синергетичного підходів до дослідження процесу створення та функціонування соціального простору міста, зокрема експлікації ідеї міста у вигляді міфу міста дозволили показати особливості європейського міста як модуса соціальної реальності, надати філософську дефініцію поняттям «міф міста» та «ідея міста», показати, що міф міста є формою буття ідеї міста. У результаті європейське місто концептуалізовано як реалізовану систему соціального буття, форма якої транслюється змістом ідеї міста, що має християнське походження, центральні смисли якої кодуються та транслюються міфом міста.
В роботі, відповідно до поставлених дослідницьких завдань, звертається увага на досягнення певного консенсусу між представниками основних філософських, антропологічних, соціологічних, психологічних та культурологічних течій у використанні міждисциплінарного підходу в сучасних міських дослідженнях. В другій половині ХХ століття «місто» як предмет рефлексії набуває в філософії статусу аподиктичної структури сучасного мислення. Місто заміщає місце колись непохитних для західної культури просторових категорій, на кшталт полісу, «земного граду», «раю», «пекла» або «чистилища». Водночас саме категорії культури відіграють роль тих понятійних структур, навколо яких формуються структури соціальної реальності і які набувають значної ваги в сучасних дослідженнях парадигм мислення та культурного буття. У контексті глобалізації дослідження міста знаходять особливий фокус. Так в умовах конкуренції культур місто не просто стає характеристикою / модусом втілення, існування / західної культури, воно виступає вузловим моментом заломлення де змінюються культурні налаштування, сенсів та картин світу.
В роботі показано, що серед існуючих методів дослідження європейського міста особливе місце займає феноменологічний дискурс, що спрямований на експлікацію смислових структур мислення людини та соціальних форм, в яких ці структури відбиваються та втілюються. В роботі докладно розглядаються дві концепції: поняття «Umwelt» (світ смислів живої істоти) та «Lebenswelt» (життєвого світу), на основі яких показано, що конструктивістські теорії припускають в якості онтологічного допущення існування певної первинної реальності, на основі якої конструюється наступний рівень дійсності. Потенціал цього підходу для пояснення соціальної реальності через феномени повсякденного життя з точки зору дослідження міста дозволяє унаочнити соціальну реальність в міській формі. Місто – постає полем повсякденної діяльності, в якому реалізуються життєві практики та втілюються уявлення про соціальну реальність, спроби порушити які – це виклик аксіологічним підвалинам культури, що обумовлюють звичний порядок світу. Звернення до практичних аспектів співвідношення міста та культури дозволяє артикулювати уявлення соціальної системи про саму себе.
Досліджено особливості європейського міста, його ідеї, згідно з якою це місто постає. Звертається увага на контроверсійність феномену міста, залежність його ідеї від часу та простору, території, на якій місто постає. В роботі простежується кристалізація європейської міської культури від античного полісу, через християнське середньовічне місто до індустріального міста, де індустріалізація виступила чинником, що пришвидшив урбанізацію. На підставі ретроспективного аналізу обґрунтовано, що сакральне ядро ідеї міста, а відповідно й сакральний центр міста змінюється та трансформується у просторі та часі, але структурне місце та сакральна природа його значення залишаються інваріантними.
Ідея європейського міста пояснюється як простір соціального буття, що формується навколо сакрального центру та архетипічно відтворюється на християнських територіях, набуває аподиктичного значення в структурі сенсів соціальної реальності Європи, в тому числі й модерного часу. Обґрунтовано, що європейське місто втілює світоглядну структуру християнського та модерного мислення і є одним з актуалізованих просторів повноцінної реалізації світоглядних імперативів християнської та модерної доби.
Автором розглядається архітектоніка європейського міста, виокремлюються його обов’язкові атрибути, релігійні архетипи та функціональні детермінанти, що дозволило пояснити ідею європейського міста як смислову структуру, в центрі якої знаходиться уявлення про сакральні цінності, а периферію складають імперативи, що регулюють соціальне буття у відповідності до центру; ця ідея є формою існування центральних смислів європейської культури (категорією культури), а її втілення – способом культурного буття (модусом соціальної реальності). Систематизовано бачення літературних та архітектурних проєктів ідеальних міст, суголосних встановленню бажаного соціального порядку – як спроб вербалізувати та теоретизувати ідею міста.
В роботі показано шляхи трансформації сакрального простору в сучасному місті та проаналізовано особливості побудови сакральних міських просторів та їхню роль для локальних спільнот. На прикладах міського простору Ground Zero, меморіалу убитим євреям Європи в Берліні, Тріумфальної арки в Парижі та новим місцям пам’яті в сучасних українських містах виявлено загальні особливості сакралізації в місті, що полягає у: відповідності міських об’єктів ідеологізованим запитам суспільства; інтегративній функції для городян сакральних міських об’єктів які можна уявити як сітку міських координат; плюральності та множинності сакральних центрів характерних для сучасної сакралізації; взаємодії городян з сакральним простором через ритуалізацію відносин з ним.
У ході дослідження проаналізовано «роботу» ідеї міста. За допомогою звернення до наративу про місто – міфу міста показано, яким чином ідея міста, втілюючись в конкретному місті, стає формою культурного існування для своїх мешканців. Міф міста представлено як актуальну реальність, пов’язану із системою уявлень локальної спільноти (городян) про місто та самих себе, закодовану символічними засобами в наративі про місто та опредметнену в міському просторі. Визначено, що міф європейського міста артикулює сакральні сенси ідеї міста та способи їх реального буття.
Автором, на прикладі міфу Донецька, дослідженого до 2013 року, показано, що його наратив завжди будується навколо сакральних сенсів ідеї міста, а трансформації цього сакрального ядра, пов’язані з світоглядними зсувами (змінами в культурній онтології), змінюють просторову структуру міста та впливають на соціальне буття міста, маючи перетворюючий та мобілізаційний потенціал.
Концептуальне розуміння європейської цивілізації як міської культури, запропоноване Фернаном Броделем, в дослідженні доповнене аналізом трансформації однієї з основних культурних цінностей – культурної пам’яті в сучасному місті. Проведений аналіз дозволив виокремити нові горизонти культурного мислення в розумінні ідеї міста, що показано на прикладі зміни ставлення до культурної спадщини в місті залежно від того, як змінюється розуміння культурної спадщини на рівні європейської спільноти.
В роботі актуалізовано вектори подальшого міського розвитку на підставі проведеного аналізу програмних документів ООН (ООН-Хабітат, Всесвітнього форуму міст) щодо міського розвитку та виділено чинники, що обумовлюють зміну соціальної поведінки городян та впливають на зміну просторів, які людина конструює як середовище для життя: кількісне збільшення якісно нових міст та трансформуючий вплив урбанізації; вплив міжнародних організацій на формування порядку денного для міських перетворень та консенсусність рішень членів цих організацій; переосмислення промислових ландшафтів і визнання за ними культурної цінності; актуалізація міських союзів, як лінійних паритетних форм міського співробітництва.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що основні положення і висновки, наведені в дисертаційній роботі, можуть використовуватися при моделюванні соціальних процесів та поведінки городян. Застосування результатів дослідження може бути корисним при практичній реалізації політики регіональної децентралізації, сприяти ініціюванню міжміського діалогу для розвінчання локальних стереотипів та зменшення соціальної напруги.
Ключові слова: європейське місто, ідея міста, ідея європейського міста, ідеальне місто, місто як категорія культури, культурна форма міста, міська культурна спадщина, архітектурна форма міста, міф міста, донецький міф, сакральний простір міста, пам’ять в міському просторі, міська соціальна реальність, універсалія культури, філософія міста.
Читайте також:
ЗНАЧЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ІНСТИТУЦІОНАЛЬНОГО ВИМІРУ ЗАТВЕРДЖЕННЯ НАУКОВОГО СВІТОГЛЯДУ