Від одного київського філософа, громадського діяча, досить популярного в інтелектуальних колах, я ще в 2014 році почув фразу, яка мене вразила: «Філософи повинні служити політикам». Будь-яка людина з тверезим розумом розуміє, що політикам не потрібні слуги-інтелектуали, що будь-який такий слуга дуже швидко перетвориться на прислугу, а потім на людину, що вимолює крихти з панського столу. Дуже схоже, щось подібне сталося з багатьма українськими інтелектуалами. Вони пішли на поводі в політиків, а ті, не обтяжені довгостроковими планами, на поводі у натовпу. Натовп же, як завжди радісно, насолоджувався забороненими плодами. Знущаючись над тими, хто був названий ворогом, переслідуючи «призначених» винуватими без суду й слідства, безкарно грабуючи все і вся (читай експропріюючи експропрійоване), у вседозволеності, революційній необхідності знищуючи або суттєво деформуючи основоположні моральні цінності, історичні традиції, державні інституції.
Коли сьогодні ті ж самі інтелектуали, котрі забороняли називати себе інтелігенцією (російське слово!) Почали усвідомлювати, що ж вони накоїли і в якому масштабі, почали лунати критичні й навіть викривальні голоси на адресу влади і навіть української держави. Однак виникає резонне запитання, а де ви були вчора, коли одностайно кричали про те, що нову владу не можна критикувати, що війна, що дайте їм реалізувати задумане. До речі, реалізували.
А де наші «Віхи»? Адже як би не ставитися до Революції Гідності, це - революція, а у революції завжди є тіньова сторона. Момент народження нового загрожує ризиками. Що зробили наші інтелектуали, що ми робимо сьогодні для того, щоб їх мінімізувати?
Людина змушена думати про хліб насущний і насущні проблеми. Хто звинуватить її в тому, що за гарячими проблемами вона не помітила (не захотіла помітити) проблеми дня завтрашнього. Зрештою, і політики думають на один-два кроки вперед, бодай у нашій країні. У кращому випадку вони обирають між кількома ідеологіями і, зупинившись на одній з них, намагаються вибудувати ідеологічну гру.
Однак такі філософеми ні в якому разі не можна розглядати як ідеологічні черевики: зняв одні, надів інші й пішов далі. Кожна з них має не тільки свою історію, але й свою перспективу, свої атрактори, рух до яких необоротно змінює той самий моральний, ціннісний, навіть економічний порядок державного буття. І саме тут зона відповідальності тих, кого цьому навчали.
Читайте також: