«Діалог комуніста з конфуціанцем» — таку назву має одна з частин книги Даніела А. Белла «Китайська модель: політична мерітократія та межі демократії». В цій книзі Белл захищає китайський спосіб розбудови політичного процесу, заявляючи, що за 20 років (книга була написана наприкінці 2015) китайська модель політичної мерітократії буде альтернативою та викликом західній демократичній моделі, що підтверджується стрімким розвитком КНР протягом останніх 20 років. Попри те, що Белл є західною людиною та очікувано мислить у категоріях протистояння політичних моделей, слід визнати, що протягом останніх років і самі китайські ідеологи почали активно позиціонувати КНР як альтернативу Заходу, в тому числі не тільки політичну, скільки ціннісну.
Одним з найбільш яскравих свідоцтв такого саморозуміння є відомий у західних політичних колах «Документ №9», або «Комюніке щодо актуального стану ідеологічної сфери», який майже не аналізувався дослідниками пострадянських держав (за винятком, хіба що, статті О. Ломанова «Загальний знаменник нації»). Цей невеликий внутрішній документ Комуністичної партії Китаю вийшов у 2012 році та був присвячений тому, наскільки шкідливими та неприродними для Китаю є західні демократичні цінності — конституціоналізм, неолібералізм, громадянське суспільство та інші. Західна ціннісна модель називається капіталістичною, але сучасні китайські ідеологи звертають увагу на те, що ця аксіологія пригнічує не інші класи, а не-західний світ, нав’язуючи таким країнам, як Китай, західний спосіб життя. Відповідно, якщо КНР прийматиме цей спосіб життя, то вона визнаватиме зверхність західної ідеології та аксіології, а цього лідери КПК саме намагаються уникнути. Розуміючи проникнення в Китай західних цінностей як акт свідомої інтервенції, ідеологи КПК пропонують членам партії (нагадаю, цей документ не мав вийти назовні, а журналіст, який його опублікував, наразі ув’язнений за розкриття державної таємниці) витлумачувати соціалістичні цінності у власний, китайський спосіб.
Складність китайської інтерпретації соціалістичних цінностей полягає в тому, що самі по собі марскизм і соціалізм є ідеологіями західними, і передбачають такий самий європоцентризм, як і глобалізаційна ідеологія неолібералізму. Відтак лідери КПК, а за ними й менш впливові посадовці, почали шукати аутентичні ціннісні парадигми, звертаючись у публічних промовах до конфуціанської та легістської спадщини. Конфуціанська аксіологія поступово повертається до публічної політики, до системи освіти, розуміння історії та інших важливих галузей. Лекції, присвячені конфуціанській філософії, відбуваються в різних містах під патронатом Комуністичної партії. Навколо конфуціанської політичної думки та термінології постійно оберталося і спілкування Д. Белла та його китайської співрозмовниці, яка також займає високі посади в КПК. І власне система політичної мерітократії в сучасному Китаї також тяжіє до конфуціанських взірців.
Безумовно, цитування класичних конфуціанських джерел не повертає автоматично Китай до традиційного способу життя та аутентичної аксіології. Конфуціанство стає підґрунтям для створення альтернативної системи цінностей, яка здатна претендувати не лише на регіональне лідерство, а й на глобальне. Разом із тим, технічна сторона експансії цієї ідеології стала можливою лише внаслідок використання західних взірців (мас-медіа, університетська освіта, партійна робота). Зрештою, важко собі уявити, щоб традиційний Китай убачав у Заході серйозного конкурента як у сфері цінностей, так і в політичній сфері, і саме намагання протистояти західній експансії свідчить про те, що ідеологи КПК розуміють глобальний процес як боротьбу технічно рівних, але світоглядно конкуруючих проектів, серед яких перш за все намагаються захистити й поширити власний проект, який сьогодні має назву «серцевинних цінностей».
Читайте також: