За Томасом Гремом
Однією з найзначніших загроз європейській стабільності в 2019 році була можлива ескалація кризи між Росією і Україною на сході України і / або навіть загроза великого військового зіткнення між сторонами конфлікту. Сьогодні ймовірність такої кризи дещо знизилася. Протягом останніх кількох місяців Росія і Україна вживали заходів щодо зміцнення довіри, такі як обмін полоненими і розведення сил на сході України (Донбас). Москва мало зацікавлена в ескалації бойових дій: замість цього вона націлена на те, щоб переконати Європейський Союз послабити санкції, які гальмують її економіку. Київ має обмежені можливості для ведення постійних військових дій й боїться втратити підтримку Європи, тим більше, що президент Франції Еммануель Макрон, схоже, має намір продовжувати розрядку з Росією.
Низька ймовірність кризи, проте, не означає, що російсько-українська суперечка близька до вирішення. Російські лідери ще не змирилися з повною незалежністю України. Вони вважають, що безпека і процвітання Росії вимагають, щоб Україна була тісно пов'язана з Росією.
Інтенсивність конфлікту на Донбасі, який забрав більше 13 000 життів, значно зменшилася з 2014-15 року, але бойові дії тривають уздовж лінії зіткнення, що розділяє воюючі сторони. Деескалація стала можлива після того, як навесні 2019 року новий президент України Володимир Зеленський здобув нищівну перемогу на виборах з обіцянкою покласти край конфлікту на Донбасі. Було досягнуто значного прогресу в ослабленні напруженості, але сторони залишаються на різних позиціях з ключового питання - характером особливого статусу, який повинен бути наданий непідконтрольним регіонам всередині України, як це передбачено в Мінській угоді, узгодженій основі для врегулювання конфлікту.
Щоб допомогти розв'язати конфлікт, Сполучені Штати разом зі своїми європейськими союзниками повинні підтримати Україну, одночасно наполягаючи на проведенні реформ, необхідних для розвитку її економіки та державницького потенціалу. Вашингтону також необхідно посилити дипломатичну взаємодію з Москвою, щоб піти на деякі жорсткі компроміси, які задовольняють мінімальні потреби Росії в безпеці і зміцнюють державність України.