Головна » Блоги » Чи врятує Україну новий парламент?

Чи врятує Україну новий парламент?

29.01.2016
6186

Останнім часом в українському політикумі дедалі частіше звучать заяви про можливість проведення позачергових виборів Верховної Ради України вже цього року. Але чи потрібні ці вибори нашій країні і чи матимуть вони хоч якийсь ефект? Адже пересічні українці вже не перший рік нарікають на те, що обирати немає з кого. Ті партії та політики, яких вони вважали адекватними, втратили довіру, а нові так і не з’явилися. Або ж з’явилися, але не такі, які б хотілося.

Щоб зрозуміти, чому виникла така ситуація, мусимо трохи вдатися до теорії. 1991 року американськими вченими Нейлом Хоувом і Вільямом Штраусом була представлена так звана теорія поколінь. Їхню увагу привернув відомий «конфлікт поколінь», не пов'язаний з віковими протиріччями. Якби не існувало такого конфлікту, люди, досягаючи певного віку, набували б вікових цінностей, характерних для цього періоду. Але діти, досягаючи віку своїх батьків, не стають точно такими ж, як вони.

Автори теорії виявили цікаву закономірність: існують певні періоди, коли більшість людей володіють схожими цінностями. Основою теорії стали цінності представників різних поколінь. Формування цінностей відбувається до 12-14 років.

Потужні акції протесту, які стали однією з причин можливості появи незалежної України, відбулися наприкінці 1980-х – на початку 1990-х. Відлига, «Рух», Революція на граніті. Все це привело в українську політику велику кількість нових імен. Через півтора десятиліття вони стали рушійною силою Помаранчевої революції, а процес формування під її впливом відбувався уже в народжених на початку та всередині 90-х.
Ця молодь десятиліттям пізніше стала основою для Революції гідності. А ті, хто формувався під час попереднього потужного протесту в 2004 році, – подалися в політику. Якраз вони і є стержнем, найближчі претенденти на роль політсил нового типу.

Тобто приблизно аж через десятиліття-півтора в українській політиці отримає змогу перемогти більшість з іншим, сучасним типом мислення, орієнтована на виборця та його інтереси. До того часу потрібно докласти зусилля, щоб ця еволюція в українському політикумі відбулася. Бо нині скидається на те, що умови не найкращі для неї.

Проти цього, приміром, виступає демографія, адже в країні триває процес старіння населення. Так само й поки що не вдається побороти абсентеїзм (ухиляння від виборів – Ред.) серед молоді, котра вважає політику брудною справою, тому не голосує на виборах.

Крім того, усі політичні сили в Україні, які пройшли до ВР, обіцяли проведення децентралізації владних та фінансових повноважень задля того, щоб більшість питань, які виникають у житті рядового громадянина нашої країни, вирішувалися на рівні органу місцевого самоврядування. Йдеться не лише про благоустрій території проживання, про утримання й розвиток закладів середньої освіти та первинної медичної допомоги, а й про адміністративні послуги – різні дозволи та реєстрації – незалежно від того, муніципальні вони чи державні, які мають забезпечувати центри надання адміністративних послуг у кожній громаді. І ця реформа справді одна з ключових, яку необхідно терміново провести в Україні. Адже вона дасть змогу запустити процес розвитку нашої країни.

Партії та окремі політики побоюються, що їхня діяльність в парламенті, а можливо, й на урядових посадах не додасть їм рейтингу, радше, навпаки, зіпсує його. Партійні політичні амбіції можна зрозуміти. Політики обіцяють зробити кроки назустріч реформам, про що свідчить коаліційна угода теперішнього парламенту. Та водночас все одно говорять про дострокові вибори. Й, найімовірніше, до них готуються.

Генеральний директор Комітету виборців України Олексій Кошель наголосив на необхідності через рік-півтора після місцевих виборів провести одночасні позачергові місцеві вибори та вибори до Верховної Ради України. Позачергові місцеві та парламентські вибори повинні відбутись на основі нового виборчого законодавства та відкритих списків. Насамперед, необхідно прийняти Виборчий кодекс, який дозволить уніфікувати усі виборчі процедури для президентських, парламентських та місцевих виборів, а також для всеукраїнського та місцевого референдумів.

«Коли внутрішній обов'язок приймати потрібні людям вирішення закінчується, ми повинні бути готовими йти на перевибори. Наша партія буде готуватися до такого кроку», – заявив голова депутатської фракції БПП Юрій Луценко в ефірі одного з телеканалів.

Народний депутат від фракції «Блок Петра Порошенко» Олег Петренко написав у соцмережі: «Так, восени 2016 р. будуть позачергові парламентські вибори. Рішення про це прийнято, проекти запускаються, округи діляться, схеми готуються. Народ про це поінформують навесні».

Хоча Президент Петро Порошенко назвав можливість провести без виборів чотири роки унікальним шансом для України. Таку заяву він зробив під час прес-конференції у Києві 14 січня. «Мій підхід я наголосив кілька місяців тому. Вперше Україна має чотири роки, коли не має бути дострокових виборів. Якщо в України вистачить досвіду та розуму скористатися цим, реформувати країну і привести її до Європи, забезпечити відновлення цілісності і подолати корупцію... Якщо хтось хоче популізмом дестабілізувати ситуацію, хочу розчарувати: не дам», – заявив Порошенко.

Тож, як бачимо, життя вкотре вимагає від нашої держави обрати між двома можливими позиціями: провести вибори або «не мудрувати». І мабуть замість висновку доречним буде навести вислів Нікколо Макіавеллі: «Коли мова йде про порятунок держави, не слід приймати до уваги жодні міркування про те, що справедливо, а що ні, що милосердно, а що жорстоко, що похвально, а що ганебно; але необхідно, забувши про все інше, діяти так, щоб врятувати її існування, її свободу…».

 
Дивитись всі блоги