Головна » Новини і коментарі » 2023 » Чого насправді хоче Туреччина від Швеції?

Чого насправді хоче Туреччина від Швеції?

29.01.2023
734

По Р. Аутзену

Радник президента Туреччини Ібрагім Калин заявив раніше цього місяця, що новий раунд розширення Альянсу навряд чи завершиться до виборів у Туреччині 14 травня. У понеділок президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган попередив Швецію, щоб вона не «очікувала від нас доброзичливості при вступі до НАТО». Його коментар пролунав після кількох антитурецьких провокацій у Швеції, включаючи демонстрації на підтримку терористичної організації Курдської робочої партії (РПК), спалення Корану перед посольством Туреччини та імітації страти опудала Ердогана.

Досі одним із яскравих моментів у процесі вступу була угода між урядами Туреччини, Фінляндії та Швеції про Трьохсторонній меморандум, що намітила шлях до вирішення проблеми. Підписаний у червні меморандум із десяти пунктів прописує спільний механізм для відстеження прогресу, гарантує остаточну підтримку Туреччиною вступу та вимагає (у пункті 8) кроків від заявників для підтримки зусиль Туреччини у сфері безпеки. Деякі кроки були зроблені. Наприклад, було посилено антитерористичні положення шведської конституції, знято ембарго на постачання зброї, введене у 2019 році, та екстрадовано щонайменше одного підозрюваного у тероризмі.

При цьому Швеція заявляє, що не може виконати всі вимоги Туреччини, незважаючи на меморандум. Ключовим моментом є небажання Швеції швидко екстрадувати близько 130 підозрюваних у тероризмі, які, на думку Анкари, пов'язані з РПК і підтримали кривавий невдалий переворот 15 липня 2016 року. Нещодавні правові реформи дозволять Швеції більш ефективно діяти проти РПК, але поки що відчутних результатів ще немає. З точки зору Анкари, згодом результати ширшої співпраці у боротьбі з РПК можуть покращитися, хоча турки й розуміють, що вони не отримають усіх екстрадицій, яких хочуть, але залишається один головний камінь спотикання: філія РПК у Сирії, відома як Загони народної оборони (YPG).

Фінляндія може в якийсь момент спробувати приєднатися до Альянсу окремо, досі пов'язуючи свій менш спірний вступ із вступом свого сусіда. Турки вважають, що Фінляндія більш віддана співпраці в галузі безпеки проти РПК, і можуть форсувати це питання, схваливши приєднання лише Фінляндії, а не Швеції. У будь-якому разі НАТО допоможе захистити Фінляндію та Швецію в процесі подання заявки а у Москви, безумовно, повно справ в Україні.

Зрештою, претенденти на членство повинні серйозно поставитися до вимог безпеки Анкари, а Анкара має стратегічне зобов'язання щодо зміцнення та розширення атлантичного альянсу. Розчарування в даний час очевидне з обох сторін. Найвагомішою підставою для оптимізму може бути те, що Анкара справді виграє від більшого і сильного НАТО, враховуючи її численні складні двосторонні відносини із західними країнами та розчарування у зв'язку із застопореним вступом до Європейського союзу.

 

Читайте також:

Правий популіст може зірвати плани Швеції щодо вступу до НАТО

Робота та сенс в епоху ШІ