Багаторічний церковний конфлікт у Північній Македонії вирішився несподіваним рішенням Вселенського та Сербського патріархатів про визнання незалежності македонської церкви. Це рішення двох конкуруючих центрів у православному світі може стати прецедентом, коли ситуація, яка довго залишалася підвішеною, вирішилася, і всі сторони залишаються у виграші. На вихідних Сербська православна церква визнала права широкої автономії за Македонською православною церквою, в рамках прав, наданих Охрідській архієпископії у 1959 році. Раніше Македонська церква визнала канонічний статус, наданий Сербською православною церквою. Наразі між двома балканськими юрисдикціями відновлено канонічне спілкування, СПЦ не має претензій ні до назви, ні до географії діяльності Македонської православної церкви.
Незадовго до рішення Сербської православної церкви подібне визначення прийняв також Вселенський патріархат. Рішення про визнання автокефалії з боку Константинополя відрізняється від сербського тим, що за новим церковним суб'єктом визнана назва Охридської архієпископії, і не йдеться про право окормлення громад діаспори. Сербська церква у своєму рішенні якраз постаралася продемонструвати вигідніші умови, не відкидаючи використання слова "Македонська" у назві, і не претендуючи на громади у діаспорі. Македонська православна церква має підтверджений і з сербської, і з константинопольської сторін статус. Сербська церква, визнаючи широку Македонську автономію, виступила з більш далекоглядної позиції, ніж Російська православна церква, яка досі не запропонувала своїй українській ієрархії альтернативного константинопольському рішення, ставлячи її в дуже вразливе становище. Втім, подальша доля Македонської православної церкви залежатиме від практичної імплементації прийнятих рішень.