https://www.foreign.senate.gov/
Виступаючи в Сенаті США, Марко Рубіо заявив:
«Після Другої світової війни Сполучені Штати, як висловився тодішній держсекретар Ачесон, взяли на себе завдання створити «вільну половину світу» з хаосу.
У наступні десятиліття створений нами глобальний порядок приніс багато переваг. Доходи американців зростали, громади процвітали. В Індо-Тихоокеанському регіоні та Європі сформувалися союзи, які забезпечили стабільність, демократію і процвітання, а також запобігли катастрофічній Третій світовій війні. Урешті-решт, впала Берлінська стіна, а разом із нею — «імперія зла».
Однак тріумфалізм, що виник після завершення довгої холодної війни, породив двопартійне переконання, що настав «кінець історії» (термін із книги Френсіса Фукуями «Кінець історії та остання людина», опублікованої у 1992 році).
Вважалося, що всі країни світу стануть частиною демократичного співтовариства на чолі із Заходом. Що зовнішня політика, заснована на національних інтересах, може бути замінена політикою підтримки «ліберального світового порядку». І що все людство має відмовитися від національної ідентичності, перетворившись на «єдину людську сім’ю» та «громадян світу».
Але це була не просто фантазія; це було небезпечне помилкове уявлення.
В Америці та багатьох інших розвинених економіках сліпа віра в абсолютну свободу торгівлі на шкоду національній економіці призвела до скорочення середнього класу, залишила робітничий клас у кризі, зруйнувала промисловий потенціал і передала критично важливі ланцюги постачання до рук суперників і ворогів.
Нераціональний ентузіазм щодо максимальної свободи переміщення людей спричинив безпрецедентну кризу масової міграції в Америці та в усьому світі, яка загрожує стабільності суспільств і урядів.
Поки Америка занадто часто продовжувала віддавати перевагу «глобальному порядку» на шкоду ключовим національним інтересам, інші країни діяли так, як завжди діяли й діятимуть, керуючись власними інтересами».
Читайте також: