Зазвичай в житті все врівноважено, з цим навряд чи хтось сперечатиметься. Це правило. А якщо є правило, то повинно бути і виключення з нього. І воно є – блокада окупованих територій України, зокрема «Л/ДНР». Що позитивного вона принесла країні, Україні мається на увазі? Ось, наприклад, Росії багато чого позитивного. Шляхетний образ рятівниці російськомовного брата меншого, підвищення авторитету в очах свого, великого російського народу відповідно, величезний, майже п'ятимільйонний ринок збуту не дуже якісної російської продукції – а в умовах санкцій це дуже навіть непогано, практично вічну вдячність врятованих донбасян... Те, що обидві «республіки» обходяться російській скарбниці приблизно, як обласне місто в своїй матінці Росії, – так не їх, порятованих, це справа. Потужний приток молодих, працездатних громадян, багатьох на постійне місце проживання. Причому не в великі міста Пітер-Москва, де і без них все ок, а в часто депресивну російську глибинку. Готових потерпіти, в разі чого. Дешеві товари з «Л/ДНР» у зворотний бік, переважно вугіллячко донбаське, але, напевне, і серйозніше щось перепадає. Так що з Росією все просто і зрозуміло. І якось не дуже схоже, що лежать відхвачені українські чорноземи у неї на шиї тяжким ярмом.
Але що Україна? Що отримала вона? На пенсії та допомозі заощадили? Дещо так, не посперечаєшся. Але тільки донині підприємства «ДНР», тихо здихаючі, наповнюють бюджет Донецької області – української, щонайменше на 50%. А якби вони діяли на повну потужність, може, заробили б собі на пенсії та регреси?
Корупція на блокпостах давно побила всі рекорди. Може, не всі в курсі, але на блокпост стати грошей коштує. Водії-перевізники і цифри знають – 50 тис. грн. За місяць відбиваються. Солдатики навіть фразу колишніх ДАІ-вців вивчили – «дайте що-небудь». І якщо ти, як дурень, їдеш чесний – без пасажирів і контрабанди, це 50 грн. Хіба то гроші, коли війна?
З українськими продуктами взагалі виходить смішно. Кого покарали? – свого фермера, хлібороба, фармацевта – Виробника! Вкидуючи мільярди за той же донбаський антрацит, ще й субсидують російську промисловість. Замість того, щоб Росія дотувала на кілька мільярдів рублів українську економіку. Ціни в «Л/ДНР» вищі? Нехай так. Але ж і українці за свої принципи заплатили чималу ціну. Не 2013 рік у магазинах нині. Але невже багато знайдеться охочих проміняти свої принципи на недорогий батон? Саме принципи тут на чолі, на жаль. Найголовніше, що блокпости добре годують і «Л/ДНР»-івську митницю, там свої мита, так би мовити. А чого не брати – українці ж «обілечують». Спочатку цього не було, а тепер – зніми Україна бар'єри, місцеві князьки вже не зроблять того ж. Дуже вже жирний цей супчик!
Дипломи ніби як невизнаних вишів «Л/ДНР» на сьогодні готова приймати і Білорусія. У Росії список партнерів теж вже не з двох-трьох позицій. Так що якщо економіка непідконтрольних територій не почне відновлюватися, є куди їхати. Молоді фахівці, на них завжди є попит. А що виші-переселенці? Комунальні ростуть, за квартири платити дедалі складніше, допомоги від держави немає. Недавній скандал в Краматорську з Донецьким медуніверситетом тому підтвердження. Не потрібні вони сильно на стороні. Але назад до своїх, рідних, які залишилися ще друзям, до затишних квартирок шлях непростий. Не пускати на поріг! Таке ставлення в «республіканських» ВНЗ до викладачів «не патріотів». Якось не так все це бачилося кілька років тому.
Складнощі з документами породили корупцію далеко за межами блокпостів. Не кожен готовий або в силах вистоювати черги до чиновників, навряд чи хтось почує там добре слово на свою адресу. Понаїхали! І йдуть в свій недовгий шлях грошики з однієї кишені в іншу. Те ж стосується і заборони на перевезення великих сум будь-яких коштів. Плюнь в «республіках» – і потрапиш в конверт-центр, де тобі переведуть у готівку скільки потрібно. Трохи не доплатять порівняно з Україною, але ж один проїзд на вільні землі обходиться під тисячу. І тут заборона обійдена елементарно просто. Найцікавіше, що безготівкової системи розрахунків за вугілля, кокс між Україною і ОРДЛО не існує! Це скільки ж налу, чорного, як те ж вугілля, пруть з України через блокпости!
От і виходить, що якщо і покарала кого Україна, то найнещасніших, бідних і убогих. Стареньку немічну, матір-одиначку, інваліда паралізованого. Їм і пенсій своїх не бачити, і м'яса недорогого не скуштувати. Ось такого страшного ворога задушили. Ура!
Є ще один важливий момент. Блокпости – це, по суті, залізна завіса для жителів невизнаних республік. Той же радянський громадянин був щасливий рівно стільки, скільки перебував в Союзі. Варто було йому виїхати за кордон, як він відразу починав любити його (закордон), а свою, ще недавно настільки милу серцю державу, презирливо називав «совком». Так ось. Те ж саме відбувається і нині. Доки ти живеш в Донецьку, все виглядає непогано, багато – добре. Але потрапляєш в український гіпермаркет – і все стає на свої місця. І чим менше людина їздить в Україну, тим більше вона любить свою «республіку» – або на Л, або на Д. А всі ці перепустки, приниження з обшуками – хто серйозно вірить, що це зупинить диверсанта? Скільки справжніх ворогів України затримали під час перетину блокпоста? Десять?
Що стосується контрабанди, то люди і тунелі копали та копають, щоб перемістити потрібний товар з пункту А в пункт Б. Все і всюди вирішується.
Що страшного трапиться, якщо за блокпости підуть товари українського виробника, не зрозуміло. Ті ж ліки. Невже істинному патріоту України легше на душі, коли від їх нестачі або нестачі грошей на російські помре бабуся, яка нехай навіть голосувала на референдумі, сама не пам'ятає, правда, за що. За краще життя для себе, швидше за все. Страшний гріх страшного ворога. Або немовля, якому, о радість! Не дістанеться дитячого харчування. Все, виграли війну.
Однак, все це дуже просто. Дуже просто воювати зі звичайними людьми. А вже якщо і страждають, то тільки найзвичайніші люди, повірте. Зате, не в останню чергу завдяки українській товарній блокаді, Захарченко та Плотницький заробили свої мільйони.
Якщо Україна зважиться зробити перший крок до примирення, чому б не почати зі зняття перешкод хоча б для українських виробників. І, що теж важливо, якщо можновладці в «Л/ДНР» не захочуть йти назустріч цій ініціативі, то поганими будуть вже вони. Що не підвищить їм рейтинг в «республіках». Звичайно, хвиля народного гніву не здійметься, але і осанну співати будуть вже не так натхненно.
Всім давно зрозуміло, що ситуація в конфлікті тупикова, ніхто не може зважитися зробити перший крок, боячись за свою політичну репутацію. Чому б не почати з малого?
Читайте також: