26 квітня 1986 року та 11 травня 2014 року (дата референдуму в ОРДЛО береться навмисно, саме в цей день стало зрозуміло, що шлях назад незмірно ускладнився) - дати, які розділили історію України на «до та після». Так, у ці дні про нас заговорили усі.
Можна з упевненістю констатувати, що ці дві події, розділені відстанню майже в тридцять років, змінили не тільки нашу країну, але й увесь світ. Тільки події в Чорнобилі з усією наочністю показали, до чого може привести ядерна катастрофа, а події 2014 мало до неї не привели.
Європа, Росія, Україна - в зоні прямого ураження. Санкції, контрсанкції - по суті, світова економічна війна. І якщо війни традиційні забирають мільйони життів, то війна економічна обійшлася вже, мабуть, у трильйони доларів. Євросоюз на межі розпаду, Росія десь на дні, а Україна всім їм ще й гроші винна. Тільки Білорусь, на відміну від днів минулих, на цей раз ухилилася і швидше виграла, ніж програла, ставши в цій непростій ситуації місцевою Швейцарією - нейтральною та багатовекторною.
Обидві ці трагічні події поєднує повна непередбачуваність наслідків. І тоді, і зараз влада проводила експеримент, в одному випадку, граючи з мирним атомом, в іншому - з мирним народом. Які навантаження може витримати реактор? Як відреагує народ на мовне, національне питання? В обох випадках - вибух! Але як же несподівано, як усе розгубилися, як абсолютно не знали, що робити. Усі ці інститути - в одному випадку наукові, в іншому - соціологічні - все ткнули пальцем в небо. І якщо багато катаклізми в основному очікувані і прогнозовані, навіть великі війни, то події в Україні не передбачив ніхто. Те, що сталося - в теорії було просто неможливо!
Однак, у 80-х ситуація була інша. Радянський Союз, він як паровоз - старий, чавунний. Йому потрібно довго розводити пари, але потім він пре, змітаючи на своєму шляху все. Тоді невизначеність тривала добу, евакуація Прип'яті розпочалася наступного дня. Україна другого десятиліття XXI століття - човен, з вітрилом, але без керма. Вітер дме, човен пливе. А ще й туман. Сиди, гадай, що попереду - рифи або велика вода.
Тому ніякої евакуації не було.
Обидві катастрофи заторкнули мільйони людей, породили сотні тисяч переселенців. У наші дні багато хто втікав від обстрілів, як тікали люди з Прип'яті - з паспортом і жменькою зім'ятих купюр. А скільки людей досі не може вивезти своє майно? Тисячі в одну мить втратили все.
Але якщо тоді для переселенців будували цілі селища, попри те, що Союз був при останньому подиху, то зараз люди, які вимушено покинули насиджені місця, від своєї батьківщини отримали жалюгідну подачку - 884 грн. на місяць, та ще за ці гроші ти повинен на задніх лапках потанцювати та руки полизати. Причому, якщо за радянських часів на тих, хто виїхав з Чорнобильської зони, дивилися як співгромадян, що потрапили в біду, то нині переселенці - неначе прокажені: збирайтеся купками, приховуйте своє темне минуле.
Саме у 1986 році слово «зона» отримало друге загальне значення - заборонене місце. Оточене блокпостами, з пропускним режимом, засекречені правдою, підміненої офіційними зведеннями. А хто знав всю правду про Чорнобильську катастрофу, крім деяких обраних? Хіба зараз не так?
Масштабність лиха така, що і та країна, і наша виявилися не в змозі вирішити проблему своїми силами. На допомогу покликали всіх, хто відгукнувся. Одна деталь тільки. На ліквідацію наслідків вибуху на АЕС гроші давали, дають і будуть давати, а ось на АТО лише займають, підкидаючи, щоправда, масу підготовленого до списання військового інвентарю, утилізація якого вийшла б значно дорожче.
Саркофаг - об'єкт «Укриття», був побудований над реактором в найкоротші терміни, але виявився в перспективі неефективним. Йому на допомогу добудовують «Укриття-2», величезну арку, яка накриє і стару захисну споруду. В конфлікті на Донбасі, досі, з 2014 року, діють тимчасові захисні заходи - блокпости, лінії оборони, певні санкції. Спочатку дозволивши локалізувати конфлікт, вони, тим не менш, вже стали анахронізмом і потребують переосмислення.
Складно стверджувати, що було при Союзі, напевно, є спеціальні дослідження на цю тему, але те, що при незалежній Україні Зона стала місцем безлічі темних справ - факт відомий. Одного радіоактивного металу вивезли на мільйони. Зона АТО - це біржа сучасної України. Якщо ти обиватель, то, граючи на ній, ти розоришся (читай - тебе вб'ють). Але зовсім інша справа, якщо ти знаєш правила, а тим більше, якщо сам їх встановлюєш!
Обидві ці події лягли непосильним тягарем на бюджет і, хто знає, наскільки Чорнобильська аварія наблизила кінець СРСР. Те, що бюджет України не тягне АТО - факт, звідси постійна потреба в кредитах. Запасу міцності немає взагалі, це як радіоактивне ураження - ти вже можливо мертвий, але ще не знаєш про це. У будь-якому випадку, процес одужання буде тривалий, дорогий і болючий.
На сьогодні число загиблих при вибуху 4 енергоблоку оцінюється в 4000 осіб, 600 000 померло від наслідків. У результаті боїв на Донбасі вже вбито не менше 15 000 осіб з обох сторін, десять тисяч з них - мирні громадяни. А скільки померло від інфарктів та інсультів, які стали наслідком тяжких роздумів або постійної тривоги й напруги? Переосмислити все своє життя дано не кожному.
І в Чорнобилі, і в Донецьку вже є поверненці - люди, які не знайшли себе в іншому місці. Однак якщо в першому випадку їх сотні, то в іншому - сотні тисяч. І ще сотні тисяч перебувають у роздумах, зважуючи всі «за і проти». І тих влада таврувала, і цих теж.
Якщо уважно порівняти два цих, настільки, на перший погляд, несхожих катаклізми, можна прийти до одного простого висновку - маси настільки ж схильні до ланцюгової реакції, як і атоми. До певного часу вони керовані, але щось не так - і бах!
Атом має бути робочим, а не солдатом. До людей дуже навіть може бути застосовано.
Читайте також: