«Вражаючий військовий успіх» — так Дональд Трамп охарактеризував військову операцію США, проведену рано вранці у неділю на Близькому Сході. У зверненні з Білого дому він заявив про бомбардування трьох ядерних об’єктів в Ірані — у Фордо, Натанзі та Ісфахані. «Ключові об’єкти Ірану зі збагачення урану були повністю й безповоротно знищені», — наголосив президент США, додавши: «Або настане мир, або Іран очікує трагедія».
Подальший розвиток ситуації та ризик ескалації тепер залежать від рішень Тегерана. Іран має два шляхи. Перший — завдати удару по американських базах у регіоні з обмеженим ефектом, щоб режим міг заявити про свою відповідь, продемонструвавши здатність захистити країну. Другий — атакувати персонал і об’єкти США, що здатне спровокувати ескалацію взаємних ударів і, як наслідок, регіональну війну.
Найкращий вибір для верховного лідера Ірану аятоли Алі Хаменеї — негайно розпочати прямі переговори з Трампом, аби зупинити конфлікт. Це, принаймні, потребуватиме готовності Ірану назавжди відмовитися від внутрішнього збагачення урану — не кажучи вже про створення ядерної зброї.
Ядерна програма Ірану лежить у руїнах і навряд чи буде відновлена: у разі спроб — на неї чекає новий удар. Фактично, Іран витратив мільярди доларів і десятиліття лише для того, щоб отримати санкції й зіштовхнутися з нищівною війною з наймогутнішою країною світу.
Рішення Трампа про удар по іранських ядерних об’єктах є чітким сигналом, що лідерство США все ще має вагу. Ця атака є частиною глибшої трансформації світового енергетичного ландшафту, в якому США грають ключову роль разом зі своїми союзниками. Сильне внутрішнє виробництво енергії та зростання експорту сприяють загальній енергетичній безпеці.
Удар виходить за межі лише протидії ядерній загрозі. Він символізує нову стратегічну епоху, в якій Сполучені Штати, опираючись на стабільніший Персидський залив, більше не є заручниками енергетичної вразливості минулого. Від Авраамових угод до атаки на Іран — США більше не реагують, а формують майбутнє.
Читайте також:
Після падіння режиму Асада до Сирії повернулися два мільйони біженців
Ірано-ізраїльський конфлікт очима експертів Атлантичної ради