Нещодавно турецький опозиційний політик Ахмет Давутоглу дав велике інтерв'ю американському дослідницькому центру Center on National Security at Fordham Law, де докладно розповів про свою нову геополітичну теорію землетрусів. Перш ніж піти в опозицію, Давутоглу тривалий час займав ключові посади в турецьких урядах, зокрема, був прем’єр-міністром Туреччини в 2014-2016 роках.
Українці запам’ятали Давутоглу через його підтримку дій турецьких військових під час конфлікту з РФ через збитий у 2015 році літак. Але водночас цей політик був одним зі стратегів турецької зовнішньої політики, завдяки якій держава взяла на себе роль не «мосту» між Сходом і Заходом, а регіонального центру, намагаючись об’єднати навколо себе сусідів. Цього року вийшла нова книга Давутоглу, де він окреслює теорію глобальних землетрусів як метафори до подій, що спіткали людство протягом останніх 30 років, після розпаду соцтабору.
Характерні риси землетрусу, які уподібнюють до нього сучасні події в світі, наступні:
- Виникаючи в одному місці, землетрус поширює свій вплив далеко від епіцентру, хоча з віддаленням наслідки його зменшуються;
- Окрім основного поштовху землетрус також викликає так звані афтершоки, тобто вторинні поштовхи, гіпоцентр яких більш-менш збігається з гіпоцентром основного поштовху;
- Сейсмічна активність існує в землі завжди, землетрус не є унікальним явищем, відірваним від порядку речей, але помітний через свою вищу магнітуду;
- Землетрус руйнує сталі структури, які після нього потребують відбудови.
Таким чином, у чомусь ідеться про метафоричне відображення глобалізаційного порядку денного, який так само не обмежується кордонами національних держав, у якому явище, виникаючи в одному центрі, може швидко поширюватися довкола. Фактично, гіпоцентром усіх цих землетрусів став перехід від модерного суспільства до глобального, а окремі кризи є лише різними поштовхами, що йдуть з одного центру.
З іншого боку, важливим елементом є те, що геополітичні землетруси не виникли після «холодної війни», а супроводжували людство завжди, просто сьогодні ми пригадуємо лише найбільш нещодавні. Специфіка землетрусів у тому, що на момент наступного світ ще міг не подолати наслідків попереднього, наприклад, землетрус Covid-19 прийшов, коли ще не закінчилися повторні поштовхи від землетрусу «Арабської весни», і людство змушене боротися дедалі з більшою кількістю руйнівних наслідків різної магнітуди.
Серед найбільших землетрусів останнього часу Давутоглу виокремлює розпад СРСР (землетрус геополітики), події 9/11 (землетрус безпеки), світову фінансову кризу 2008 (землетрус економіки) та «Арабську весну» (землетрус структури). Останнім глобальним землетрусом стала пандемія коронавірусу, яка наклалася на і так дуже нестабільну ситуацію в світі. Накладання нових поштовхів на неподолані результати попередніх зробило крихким і порядок існування національних держав, і порядок рівню ООН. Відповідно, з’являється кілька центрів, що прагнуть домінування в умовах «світового безладу» - США, ЄС, Росія та Китай.
Виходом з полоси нестабільності може бути створення інклюзивних регіональних систем та подальший перехід до інклюзивного глобального урядування, де не буде єдиного центру прийняття рішень, буде реформована ООН та з’явиться більше можливостей для різних регіональних порядків впливати на формування глобального порядку денного. В цьому порядку денному національні держави вже не відіграватимуть ключової ролі, чи йшлося би про США, чи про Китай, Росію тощо. Натомість, більшу вагу матиме ідентифікація різних суб’єктів — від індивідів до державних чи наддержавних структур — із певною цивілізацією. Ідентифікація, скажімо, навколо того чи іншого балансу свободи/безпеки, а не навколо етнічних чи територіальних ознак.
Саме такий позапросторовий тип цивілізаційної ідентичності, на думку Давутоглу, визначатиме специфіку майбутніх цивілізацій. Натомість держава в особі президентів та урядів має відмовитися від спроб закріпити авторитарний тип управління та піти на компроміс із громадянами, довіряти їхньому вибору та не намагатися всіх уніфікувати. Важливо, що вимагаючи інклюзивності з боку США, Давутоглу натякає, що і в Туреччині (де він поки перебуває в опозиції разом зі своєю партією Майбутнього) треба встановити більш інклюзивний та відкритий до світу порядок. З огляду на те, що інтерв’ю було розраховане на американських читачів, тут не йдеться про пряму електоральну боротьбу, а радше про пошуки західних союзників на майбутнє.
Читайте також: