Головна » Блоги » 7 звичних речей, які не побачить наступне покоління

7 звичних речей, які не побачить наступне покоління

09.01.2019
1474

Коли ми спостерігаємо дивні зміни в житті суспільства та планети, першою думкою є криза та радикальні зміни світогляду, політичних умов. Але можна подивитися на ці зміни і як на повернення до більш звичного стану речей після шаленого ХХ століття, яке намагалося переламати людство і створити нове, підкоривши йому також і природу. Покоління нині живих людей цілком може стати останнім, яке бачить дивацькі проекти ХХ століття, і йдеться не лише про CD та дискові телефони. Таких проектів насправді чимало.

Перш ніж відбудуться зовнішні зміни, має пройти злам у світогляді. Наше покоління ще бачило (але вже не всі) секулярні режими в Європі, Азії та Африці, споглядало і за їхнім падінням. Секуляризм прийшов на ці землі часто без попередження, переламавши традиційний устрій та знищивши місцеві релігійні організації. Тисячі зруйнованих церковних споруд, мільйони мучеників різних віросповідань, заборона на носіння релігійної атрибутики, яка досі діє від Франції до Туреччини.

Але натомість маємо сьогодні лише 10 країн у світі, які ворожо ставляться до релігії, 43 країни з офіційною державною релігією та ще 40 — із неофіційною. Навіть китайські комуністи цитують Конфуція та закликають повертатися до традиційних цінностей, а російські комуністи закликають ходити до церкви та отримують церковні нагороди. Пострадянська Україна зрівнялася з Великою Британією за кількістю баптистських громад. Уже три релігійні традиції перейшли за межу в 1 млрд послідовників. Останні представники покоління 1968 при владі в Європі, останні комсомольці та піонери при владі в пострадянському просторі. Сучасні інтеграційні проекти побудовані на ідеологіях, що дедалі частіше звертаються до релігійних гасел. Здобуття церковної автокефалії багатьма вважається тотожним здобуттю національної незалежності.

Можливо, покоління людей, що жили між 1960 та 2020, майбутні археологи назвуть «культурою пластикових стаканчиків», а сам цей геологічний період — пластоценом. Ми дійсно створили жахливу кількість пластикових побутових речей, які тисячоліттями нагадуватимуть про нас нащадкам. Але все це відбулося за 50-60 років, разом із поширенням масової торгівлі. Вже сьогодні ми на передостанній стадії відмови від пластикових пакетів, чимало людей використовують їх по кілька разів, перш ніж відправити на переробку. Але планету врятують не самі хіпстери, чимдалі більше урядів також відмовляється від неекологічного побутового пластику. В 2018 році Європарламент ухвалив рішення, яке має суворо обмежити виготовлення пластикових стаканчиків, пакетів, посуду та інших речей, із якими ми контактуємо один раз, а навколишнє середовище — протягом багатьох років. Грузія, Молдова, Кенія, Сингапур та чимало інших країн забороняють використання пластикових пакетів, і цей рух підтримується також ООН у межах Програми ООН з навколишнього середовища.

ХХ століття багато в чому сприяло інфантилізації людства. Численний прекаріат, який не може вибратися з дитинства через відсутність нормальних перспектив працевлаштування та фінансову допомогу від батьків і держави, присвячує своє життя умовним заняттям. І якщо розваги в соцмережах є проблемою віртуальною, то бажання людей розважатися за рахунок природи поступово потрапляє під заборону. Нещодавно в Україні заборонили використання диких тварин в цирку, а в Росії — контактні зоопарки та котокафе. Засуджується в усьому світі також полювання з метою розваги, а люди, що хочуть вбивати звірів задля трофеїв, мусять вкладати в це задоволення великі гроші, що потім йдуть на відновлення природи. Заборонені або суттєво обмежені в багатьох країнах також дельфінарії, які почали з’являтися в світі менше ста років тому.

Зоозахист, тобто відстоювання прав тварин, стає невід’ємною складовою правозахисних рухів. Разом із тим все більше, в тому числі й на рівні ООН, пошируюється думка, що зменшення м’яса в раціоні має допомогти в боротьбі з глобальним потеплінням. Сьогодні середній українець за рік з’їдає до 50 кг м’яса, але щоб завадити невідворотним змінам клімату, треба зменшити річну порцію до 22 кг, тоді середньорічна температура по планеті збільшиться менш ніж на 1,5 градуси, і наше життя не перетвориться на атракціон з буревіями, посухами та цунамі. Шириться також і мода на відмову від використання шкіри й хутра тварин, заміну їх штучними або рослинними матеріалами. З грудня 2018 року французький дім моди Chanel відмовився використовувати шкіру та хутро екзотичних тварин у своїх колекціях. Ще до Chanel про такі ж наміри заявляли Gucci, Armani, Versace та John Galliano. За ними неодмінно послідують й інші модельєри, тож наступне покоління зможе побачити одяг з натуральної шкіри, переважно, в секонд-хендах.

Можливо, ми стаємо також останнім поколінням, що бачило повне домінування невідновлюваних ресурсів у енергетиці. ХХ століття і тут зробило все, аби знекровити планету — якщо в 1880 році в світі було видобуто 3,8 млн тон нафти, то в 1980-му її видобули 2975 млн тон. У 1960 році стало очевидно, що ринок нафти потребує регулювання, і було створено ОПЕК, яка сьогодні є ключовим регулятором у галузі. Темпи видобутку нафти вже не зростають такими шаленими темпами, у 2017 році, наприклад, було видобуто 4387 млн тон. Норвегія, яка є одним з лідерів за запасами нафти, активно сприяє розвитку електромобільної промисловості. В Німеччині пару тижнів як закрили останню вугільну шахту. Китай планує до 2030 року на третину забезпечувати власні потреби в електроенергії за рахунок відновлюваних джерел.

Відносно незабаром закінчиться і скажене зростання населення Землі. Якщо перший мільйярд людей збирався на нашій планеті аж до 1800 року, то другий з’явився з 1800 до 1930, а третій — лише за 30 років, до 1960-го. З 1970 року і до сьогодні населення Землі збільшилося вдвічі та складає нині близько 7,7 млрд людей. Але надалі темпи зростання падатимуть, особливо після 2055 року, коли кількість людей перевищить 10 млрд. Очікується, що в 2100 році населення Землі буде приблизно 11,2 млрд та щороку збільшуватиметься на 0,09% (сьогодні щороку збільшується на 1,09%).

Неважко передбачити, що зі зменшенням темпів зростання населення все більше країн відмовілятимуться від солідарної пенсійної системи. Вона теж з’явилася лише наприкінці ХІХ століття та отримала свій розквіт саме з величезним зростанням народжуваності після ІІ Світової, але на сьогодні в деяких країнах частка працюючої молоді вже менша за частку пенсіонерів, відтак держава мусить покривати дефіцит пенсійного фонду, відмовляючись від економічного розвитку. Так, у 2019 році бюджет Пенсійного фонду України складатиме приблизно 167,5 млрд грн, тоді як загальний прибуток держави планується на рівні 1026,1 млрд грн. Таке навантаження на бюджет стимулює Україну та інші держави поступово відмовлятися від солідарної пенсійної системи або принаймні реформувати її, збільшуючи пенсійний вік та вигадуючи інші способи скоротити витрати на пенсійне забезпечення.

Чимало звичних речей, які ми вважаємо невід’ємною частиною світогляду та побуту, насправді виникли не так давно та є радше девіацією історичного розвитку. Вони могли розвиватися за сприятливих поствоєнних умов, але поступово занепадають та зникають. Частково через розвиток технологій, частково — через культурні та світоглядні тренди. Але так чи інакше, світ за кілька десятиліть буде відрізнятися від сьогоднішнього дуже суттєво, і багато в чому він повернеться до тенденцій, які характеризували його до ІІ Світової війни, або навіть до ХХ століття.

Читайте також:

ООН-Хабітат: культура як складова стратегії розвитку міста

Кінець західної історії

 
Дивитись всі блоги