Саміт лідерів Групи двадцяти (G20), який має відбутися на Балі, Індонезія, 15 і 16 листопада, проходитиме на тлі глобальних розбіжностей, що посилюються. Стратегічна конкуренція посилює напруженість між Сполученими Штатами і Китаєм, вторгнення Росії в Україну викликає відлуння можливої нової холодної війни, а розбіжності в економічній політиці можуть ще більше посилити розрив між країнами з розвиненою економікою і країнами з ринком, що розвивається, а також країнами, що розвиваються.
Головування Індонезії у G20 не буде легким завданням. Із самого початку вона зіткнулася з двома труднощами: зробити порядок денний «Групи двадцяти» актуальним і зблизити інтереси і прагнення, що розходяться, особливо між країнами, що розвиваються, і розвиненими. G20 критикували за те, що вона втратила свою актуальність через свою нездатність впоратися з пандемією COVID-19 і спричиненою нею кризою.
Індонезія намагається зосередити порядок денний G20 на трьох пріоритетах: глобальна архітектура охорони здоров'я, цифрова трансформація та перехід до сталої енергетики на додаток до постпандемічної макроекономічної політики. Певною мірою їй вдалося направити дискусію в «двадцятці» на кілька критичних питань. Однак Індонезія стикається з труднощами при поєднанні різних інтересів членів G20.
Війна в Україні та зростаюча геополітична напруга в інших місцях роблять координацію практично неможливою. Світ більше, ніж будь-коли, потребує співпраці для боротьби з ризиком криз, що зростає — від інфляції до відсутності безпеки та загрози економічного спаду, — але вирішувати проблеми набагато важче в контексті геополітичного суперництва.
Зважаючи на цю напруженість, головування Індонезії навряд чи забезпечить будь-який консенсус щодо зобов'язань. Серія міністерських зустрічей G20 не змогла погодити комюніке. Керівники, що зустрічаються у листопаді, ймовірно, зіштовхнуться з аналогічними труднощами під час складання проекту. Однак успіх G20 цього року не може бути виміряний лише офіційними документами. З огляду на тиск із боку деяких членів – вони загрожують бойкотом у разі присутності президента Росії Володимира Путіна – збереження цілісності G20 є великим досягненням для Індонезії.
Основне завдання Індонезії зараз полягає у тому, щоб зберегти сам процес. З цією метою вона має зосередити саміт на обговоренні своєчасних глобальних проблем, таких як продовольча безпека, цифрова трансформація та енергетика. Президент Джоко Відодо має звести обговорення геополітичних питань до мінімуму, але при цьому наголосити на важливості співпраці. Наступне завдання – забезпечити продовження обговорення важливих питань під час головування Індії наступного року та зберегти активність G20. Індонезія повинна повернути дух Бандунгської декларації 1955 року, коли тридцять країн Азії та Африки, переважно менш розвинених у той час, домовилися оголосити про своє неприєднання під час холодної війни та сприяти співпраці.
Читайте також:
Відновлення та безпека - пріоритети ASEAN
Pew Research Center: скептицизм щодо підрахунків голосів у США за минулі два роки не зменшився