За М. Форуху
Лідери країн Шанхайської організації співробітництва (ШОС) зустрілися у Самарканді (Узбекистан) 15-16 вересня на щорічному саміті. У провідних західних ЗМІ та аналітичних центрах стає звичайним прийомом описувати ШОС як «антизахідний», «антиамериканський», «антинатовський» та «авторитарний» блок. Хоч у кожному з цих ярликів є частка правди, вони не дають повної картини.
На відміну від геополітичних зв'язків, геоекономічні зв'язки не отримують достатнього (якщо взагалі торкаються) освітлення у ЗМІ. Почнемо з того, що голова КНР Сі Цзіньпін розпочав свою першу поїздку після пандемії з візиту до Казахстану. Це говорить про те, наскільки Центральна Азія та Казахстан необхідні світогляду Китаю. У трохи завуальованому попередженні Росії (і, можливо, Заходу) Сі сказав, що Китай захищатиме «суверенітет і територіальну цілісність» Казахстану. Основна мета зустрічі полягала в подальшому синергізмі стратегій розвитку між двома країнами.
Залишивши Казахстан, Сі попрямував до Самарканду ( Узбекистан ) для участі в саміті ШОС. У ході саміту Китай підписав з Узбекистаном угоди на суму 15 мільярдів доларів і підкреслив «спільне майбутнє» двох країн. 14 вересня, за день до саміту, Китай підписав довгоочікувану угоду про будівництво залізниці Китай-Киргизстан-Узбекистан (CKU).
Після завершення CKU може дати Китаю доступ до Європи — через Іран і Туреччину або виключно через турецький середній корідор і Каспійське море до Європи. Таким чином, зв'язок між Китаєм та Європейським союзом (ЄС) може бути забезпечений незалежно від Євразійського сухопутного мосту, у якому домінує Росія. Китай уже створив один такий коридор через Центральну Азію та Іран, який веде до Туреччини та Європи, так званий «Коридор Китай-Центральна Азія-Західна Азія».
Незадовго до саміту Китай також розпочав тримісячний пробний запуск китайсько-афганського залізничного коридору, який також проходить через Узбекистан та Киргизстан. Цей коридор скорочує час доставки товарів з Китаю до Афганістану з двох місяців до двох тижнів. Примітно, що цей коридор проходить в обхід Пакистану, всепогодного друга Китаю, знову ж таки, щоб уникнути залежності. Вся ця динаміка знаходиться під егідою BRI (проєкту «Один пояс – один шлях»).
Іран також потрапив у заголовки газет, підписавши меморандум про зобов'язання ШОС щодо офіційного початку процесу прийняття до повноправних членів. Очікується, що це станеться у 2023 році. Центральна Азія не чужа для Ірану, оскільки обидві сторони мають багато історичних, культурних та мовних подібностей. Цей регіон є частиною того, що верховний лідер Ірану Алі Хаменеї романтично називає «великим культурним Іраном». У статті для китайського телеканалу CGTV від 16 вересня міністр закордонних справ Ірану Хоссейн Амір-Абдоллахян назвав ШОС проявом азіатського регіоналізму, континентальності та багатосторонності.
Країни ШОС, такі як Китай та Іран, часто зображують світ стародавнього Шовкового шляху як світ ідеальної гармонії, позбавлений будь-яких імперських воєн, пограбувань та катастроф. Навіть такі геополітичні противники як Іран, Саудівська Аравія, Вірменія та Азербайджан сприйняли концепцію Шовкового шляху як парадигму загальної геоекономічної соціальності. Ця соціальність зміцнюється за рахунок розширення торгівлі, поступової дедоларизації, зміцнення зв'язку через довгострокову інфраструктуру та визначення «спільного майбутнього». У певному сенсі ШОС перетворюється на інструмент Китаю для впливу на геоекономіку за допомогою BRI і супутньої цього проєкту логіки безпеки та розвитку.
Читайте також:
Приватний сектор - ключ до досягнення цілей сталого розвитку