1) Війна в Україні, що була головною проблемою 2022 року, продовжиться, хоч і на менш інтенсивному рівні. Ні Росія, ні Україна не зможуть здобути повну військову перемогу, якщо перемога визначається як розгром іншої сторони та диктування умов післявоєнного територіального чи політичного врегулювання.
Дипломати також не досягнуть перемоги, якщо перемога визначається як досягнення угоди, яку обидва уряди готові підписати та дотримуватися. Світ вимагає лідерів, які готові і здатні йти на компроміс, два елементи, які явно відсутні (хоч і з різних причин) з обох сторін.
2) Хоча багато політиків зосереджені на можливій війні через Тайвань, у 2023 році це здається малоймовірним. Китайський лідер Сі Цзіньпін повністю зайнятий боротьбою з випадками захворювання COVID-19, які переповнюють систему охорони здоров'я його країни, порушуючи питання про компетенцію правлячої комуністичної партії і ще більше послаблюючи економіку, що сповільнюється. Китай аж ніяк не відмовився від своєї мети встановити контроль над Тайванем, за необхідності силою; але, хоча він продовжуватиме посилювати тиск на Тайвань, вкрай агресивні дії не відбудуться протягом щонайменше кількох років.
3) Головною темою року стане перетворення Японії на великого геополітичного гравця. Економічне зростання в третій за величиною економіці світу було переглянуто у бік підвищення до 1,5%, а витрати на оборону в даний час повинні подвоїтися, досягнувши 2% ВВП. Японія, яка володіє однією з найбоєздатніших армій у регіоні, також тісніше співпрацюватиме зі США, щоб стримувати або, при необхідності, захищатися від китайської агресії проти Тайваню.
4) Північна Корея майже напевно проведе сьоме ядерне випробування на додаток до частих ракетних випробувань. Ні Південна Корея, ні США не зможуть запобігти таким діям, а Китай, єдина країна, яка може це зробити, буде стримувати Корею, використовуючи свої значні важелі, щоб не послабити свого сусіда і не запустити динаміку, яка може викликати нестабільність на його периферії.
5) Трансатлантичні відносини, що на даний момент міцніші через загальну готовність протистояти російському вторгненню і допомогти Україні, страждатимуть від посилення напруженості через невдоволення європейців економічним протекціонізмом США і американців економічною залежністю континенту, що зберігається від Китаю. Зв'язки також можуть постраждати через розбіжності щодо масштабів військової, економічної та дипломатичної підтримки України та рівня витрат на оборону.
6) Світова економіка, ймовірно, зростатиме повільніше, ніж прогнозує більшість спостерігачів. Міжнародний валютний фонд прогнозує загальне зростання на рівні 2,7%, але реальність цілком може бути нижчою через побічні ефекти епідемії COVID-19 в Китаї та дій Федеральної резервної системи США, яка, схоже, сповнена рішучості продовжувати підвищувати ставку у спробі знизити інфляцію. Політична нестабільність у деяких частинах Африки та Латинської Америки, екстремальні погодні явища та збої у ланцюжку поставок також виявляться гальмом для глобальних економічних показників.
7) Щорічна Конференція Організації Об'єднаних Націй щодо зміни клімату (COP28 , яка має відбутися в Дубаї), як і раніше, розчаровуватиме. Оскільки короткострокові економічні проблеми важливіші за середньострокові та довгострокові кліматичні міркування, наслідки глобального потепління, ймовірно, посиляться.
8) Ізраїльсько-палестинські відносини стануть більш жорстокими з розширенням ізраїльської поселенської діяльності, а дипломатія не показує жодних перспектив створення палестинської держави на умовах, які могли б прийняти як ізраїльтяни, так і палестинці.
9) Індія продовжуватиме розчаровувати тих, хто пророкує їй велике майбутнє. Індія продовжуватиме купувати зброю і нафту в Росії і дотримуватися позиції неприєднання, навіть якщо вона шукає більшої допомоги від Заходу проти Китаю. А внутрішня небезпека полягає в тому, що Індія продовжуватиме ставати все більш неліберальною і менш світською.
10) Іран, ймовірно, стане домінуючою проблемою 2023 року. Протести проти режиму набиратимуть обертів на тлі погіршення економічного стану та виникаючих розбіжностей усередині керівництва з приводу того, чи йти на компроміс із протестувальниками чи заарештовувати їх. Ядерну угоду 2015 року не буде відновлено, враховуючи військову допомогу Ірану Росії та бажання США не кидати економічне рятувальне коло режиму, що бореться.
Лідери Ірану можуть віддати перевагу продовженню розвитку своєї ядерно-збройової програми в надії або на досягнення прориву, або на те, що Ізраїль завдасть удару, що дозволить їм закликати до національної єдності перед нападом ззовні. Інша можливість полягає в тому, що згуртованість силових структур поступиться місцем чомусь, що нагадує громадянський конфлікт. Вперше після падіння шаха у 1979 році майбутнє Ісламської Республіки опиниться під серйозною загрозою.
Читайте також: