По Р. Аутзену
Радник президента Туреччини Ібрагім Калин заявив раніше цього місяця, що новий раунд розширення Альянсу навряд чи завершиться до виборів у Туреччині 14 травня. У понеділок президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган попередив Швецію, щоб вона не «очікувала від нас доброзичливості при вступі до НАТО». Його коментар пролунав після кількох антитурецьких провокацій у Швеції, включаючи демонстрації на підтримку терористичної організації Курдської робочої партії (РПК), спалення Корану перед посольством Туреччини та імітації страти опудала Ердогана.
Досі одним із яскравих моментів у процесі вступу була угода між урядами Туреччини, Фінляндії та Швеції про Трьохсторонній меморандум, що намітила шлях до вирішення проблеми. Підписаний у червні меморандум із десяти пунктів прописує спільний механізм для відстеження прогресу, гарантує остаточну підтримку Туреччиною вступу та вимагає (у пункті 8) кроків від заявників для підтримки зусиль Туреччини у сфері безпеки. Деякі кроки були зроблені. Наприклад, було посилено антитерористичні положення шведської конституції, знято ембарго на постачання зброї, введене у 2019 році, та екстрадовано щонайменше одного підозрюваного у тероризмі.
При цьому Швеція заявляє, що не може виконати всі вимоги Туреччини, незважаючи на меморандум. Ключовим моментом є небажання Швеції швидко екстрадувати близько 130 підозрюваних у тероризмі, які, на думку Анкари, пов'язані з РПК і підтримали кривавий невдалий переворот 15 липня 2016 року. Нещодавні правові реформи дозволять Швеції більш ефективно діяти проти РПК, але поки що відчутних результатів ще немає. З точки зору Анкари, згодом результати ширшої співпраці у боротьбі з РПК можуть покращитися, хоча турки й розуміють, що вони не отримають усіх екстрадицій, яких хочуть, але залишається один головний камінь спотикання: філія РПК у Сирії, відома як Загони народної оборони (YPG).
Фінляндія може в якийсь момент спробувати приєднатися до Альянсу окремо, досі пов'язуючи свій менш спірний вступ із вступом свого сусіда. Турки вважають, що Фінляндія більш віддана співпраці в галузі безпеки проти РПК, і можуть форсувати це питання, схваливши приєднання лише Фінляндії, а не Швеції. У будь-якому разі НАТО допоможе захистити Фінляндію та Швецію в процесі подання заявки а у Москви, безумовно, повно справ в Україні.
Зрештою, претенденти на членство повинні серйозно поставитися до вимог безпеки Анкари, а Анкара має стратегічне зобов'язання щодо зміцнення та розширення атлантичного альянсу. Розчарування в даний час очевидне з обох сторін. Найвагомішою підставою для оптимізму може бути те, що Анкара справді виграє від більшого і сильного НАТО, враховуючи її численні складні двосторонні відносини із західними країнами та розчарування у зв'язку із застопореним вступом до Європейського союзу.
Читайте також:
Правий популіст може зірвати плани Швеції щодо вступу до НАТО